Віра у правосуддя

Історія і зміст вислову: «Правосуддя має не лише чинитися, повинно  бути  також  видно,  що  воно чиниться» (not only must Justice be done; it must also be seen to be done).

Цей модний вислів з варіаціями перекладу можна сьогодні знайти в рішеннях ЄСПЛ [див., наприклад Білуха проти України, п. 53], Бангалорських принципах поведінки суддів,  його  часто цитують в пихатих промовах українських імітаторів справедливості. 

Насправді повністю він звучить так

… довга низка справ показує, що не всього-навсього чимось значущим, але фундаментально значущим є те, що правосуддя повинно не лише чинитись, але й має бути наочно і безсумнівно видно, що воно чиниться.

… a long line of cases shows that it is not merely of some importance but is of fundamental importance that justice should not only be done, but should manifestly and undoubtedly be seen to be done.

Це цитата з рішення, викладеного лордом Хьюартом, тодішнім Лордом Головним суддею Англії і Уельсу (верховний суддя, Lord Chief Justice of England and Wales) у справі Рекс проти Сассекських суддів, [1924] 1 КБ 256.  

Ця посада Лорда Хьюарта — друга в судовій ієрархії Англії і Уельсу після лорд-канцлера.

Обставини справи. Містер Маккарті керував мотоциклом і зіткнувся з іншим мотоциклом з коляскою під керуванням містера Вітворта, чия дружина сиділа в колясці. Вони отримали  тілесні ушкодження. Було порушено кримінальну справу проти Маккарті. Крім того, Вітворт залучив юридичну фірму пани Ленгхеми, син та Дуглас (M/s. Langham, Son and Douglas) для висунення цивільного позову проти Маккарті.

Кримінальне провадження було розпочато магістратом в Сассексі. Суддівський клерк (на кшталт нашого помічника судді), містер Ленгхем, був партнером юридичної фірми, яка представляла позивача. Оскільки пан Ленгхем був у відпустці, його молодший брат, теж партнер компанії, виконував обов’язки заступника секретаря в день слухань. Коли судді видалилися до нарадчої кімнати, заступник секретаря також пішов разом з ними. Через деякий час судді повернулись і оголосили Маккарті винним, засудили його та наклали штраф у розмірі лише 10 фунтів стерлінгів з витратами.

Маккарті оскаржив це рішення, і однією з підстав було те, що заступник секретаря, не мав виходити разом із суддями в нарадчу до оголошення вироку. Він був партнером компанії, яка представляла цивільних позивачів.

Судді Сассексу письмово присягнули королівській колегї під головуванням лорда Хьюарта, що хоча Ленгхем дійсно був партнером компанії, що представляла сторону, і видалявся до нарадчої разом із судом, він жодним чином не брав участь в обговоренні і ніяк не впливав на рішення. Те ж стверджував і адвокат магістрату. Він зазначив, що це може і є порушенням, але воно не впливає на вирок.

9 листопада 1923 року лорд Хьюарт проголосив своє історичне рішення. Він визнав показання суддів і погодився з тим, що присутність заступника секретаря не впливала на їх вирок і що той не брав участі в їх обговореннях не вчиняв дій, спрямованих на сприяння клієнтові його компанії. Однак вирок було скасовано.

Проголосивши цитований вище фундаментальний принцип наочності правосуддя, він зауважив, що важливе не те, що насправді відбувалося, а те, що могло здатися. Не має відбуватися нічого, що навіть створює підозру про неналежне втручання у судочинство.

«За таких обставин я впевнений, що це вирок має бути скасований, за винятком випадків, коли можна довести, що заявник або його адвокат знали про те, що трапилось, утримались від дій та скористались шансом на виправдувальний вирок щодо фактів, а потім, після винесення вироку, вирішили відреагувати. Щодо фактів, я переконаний, що не було приховування порушення, і, відтак, рішення має бути безумовним, а вирок скасований, » — проголосив Лорд Головний суддя.  

Цікаво, саме це рішення було вирішальним у скасуванні початкового розпорядження Палати лордів проти чилійського диктатора Августо Піночета [R v Bow Street Metropolitan Stipendiary Magistrate, ex parte Pinochettipendiary_Magistrate,_ex_parte_Pinochet] тому що в колегії був лорд Хоффман, чия дружина працювала з Amnesty International, яка вела справу проти Піночета. 

Однак по теперішній час фундаментальне рішення Лорда Хьюарта, частково видозмінене увійшло не лише у підручники, а становить світоглядну основу правосуддя в усьому світі. 

Лорд Хьюарт не походив з заможної сім’ї і до 32 років працював журналістом. За 10 років юридичної практики він здобув звання королівського адвоката, протягом наступних чотирьох років став генеральним соліситором і генеральним прокурором через три роки. Він був призначений лордом Верховним суддею в 1922 році і пробув на цій посаді 18 років, аж до своєї відставки.

Окрім низки знакових судових рішень він також відомий своєю своєю книгою «Нова деспотія«, спрямованою проти свавілля виконавчої влади.  Вона за висловом співвітчизників викликала «коституційну і політичну бурю»  і поклала початок розвитку адміністративного права. Деякі започатковані в ній принципи втілені в сучасному Кодексі адміністративного судочинства України.

Лорд Хьюарт помер у 1943 році, але назавжди запам’ятався своїм знаковим рішенням, яке залишається однією з опор адміністративного права і справді основою принципів природної справедливості.

За матеріалами Вікіпедії

Добавить комментарий