Справа Антоненка. Захист спростовує побрехеньки Авакова

Захисники Антоненка, Дугарь та Кузьменко звернулися до ЗМІ, будучи обурені неправдивими заявами міністра внутрішніх справ під час його інтервью. Вони стверджують, що міністр і його підлеглі не мають намір розслідувати злочин і вимагають об’єктивності.

 

Шановні журналісти!

1 березня 2021 року в програмі ТСН VIP міністр внутрішніх справ пан Аваков дав інтерв’ю ведучій Наталії Мосейчук. 

В ході інтерв’ю міністр озвучив неправдиву інформацію стосовно так званих аргументів слідства та “18 контраргументів”, які назвав “міфами”.

Я сейчас не хочу уходить в детали конечно…  Ну потому что, например, когда говорят: “Нет, рост не тот, потому что экспертизы нет”, а экспертиза есть и рост — тот. И этот вопрос там описан. Потом говорят, что: “А вы знаете, эта женщина была в этот момент… ребенка встречала в аэропорту… а это была тоже неправда”. Потом говорят, что этот мужчина был в бане у другого человека. Вот в этом интервью вот он говорит на митинге возле ГПУ эти вещи. А на следующий день этот человек приходит и говорит: “извините” и под камеру говорит, “я ошибся, он был у меня в другой день там” что он ошибся. И таких вещей накопилось огромное количество. И реальных, мягко говоря, нестыковок… ну практически не существует. Дальше — это вопрос веры. Это то, как преподнесет или атакующий или защищающийся ситуацию.

Сторона захисту вважає подібні коментарі з боку міністра неприпустимими і вважає за необхідне надати своє спростування.

По-перше, стороні захисту приписуються аргументи, які вона ніколи не висловлювала і яким одразу ліпиться ярлик “міфів”.

Одним з основних аргументів захисту є той факт, що у 2016 році двома кваліфікованими експертами зріст ймовірного злочинця (у взутті і головному уборі) був незалежно визначений на рівні 170 та 172 см з максимальною похибкою 3%, що аж ніяк не відповідає зросту пана Антоненка 180 см (без взуття і головного убору). “Зріст не той“, не тому, що “експертиз немає“, а саме тому що вони є, і причому у кількості 2 штук. З цього приводу у обвинувачення розумних пояснень нема. На спростування цього аргументу захисту слідство спромоглося лише знайти експерта 5 (найнижчого) кваліфікаційного класу, який заявив, що він не в змозі виміряти зріст зловмисників по відео. Тож, жодної експертизи, яка визначає, що “зріст — той” , не існує. Є дві експертизи “зріст — не той” і одна — “не знаю”. Пан міністр публічно збрехав. 

 

Ця жінка, яка в той момент зустрічала дитину в аеропорті” — це, ймовірно, Юлія Кузьменко, яка напередодні (а не в день) трагічних подій в ніч з 18 на 19 липня 2016 року зустрічала дитину в аеропорті і ніколи нічого іншого не стверджувала. Злочин відбувався в ніч з 19 на 20 липня і події попередньої ночі не є належною інформацією.

 

Чоловік, який каже, що той чоловік був в бані” — це, ймовірно, пан Єрмілов, який заявляв в ЗМІ, що в рокову ніч пан Антоненко був у нього в Ворзелі, тобто має алібі. Захист негайно перевірив цю інформацію, з’ясував, що вона неправдива і жодного разу на неї не посилався. Слідство перевірило її лише через місяць.

 

По-друге, твердження міністра що нібито реальних нестиковок у обвинувачення не існує, як ми бачимо, не лише не відповідає дійсності, а ще є втручанням в роботу суду і порушенням презумпції невинуватості. Міністр внутрішніх справ у такий спосіб фактично схвально прокоментував спроможність, вагомість і несуперечливість доказів сторони обвинувачення.

 

Крім того, пан міністр як в цьому інтерв’ю, так і в наступному інтерв’ю пану Гордону відкрито висловлював думку, що суд (“і не просто суд, а суд присяжних”) вкотре залишає пана Антоненка під вартою, мовляв, це свідчить про обгрунтованість висунутих обвинувачень і вагомість анонсованих ним і його підлеглими “доказів”, причому оцінку їм надають нібито незалежно обрані присяжні. Але правда полягає в тому,  що за частиною 3 статті 331 КПК України це питання вирішують не присяжні, а особисто головуючий суддя і жоден суд ніколи не аналізував докази і не обґрунтовував утримання пана Антоненка в ув’язненні інакше як лише тяжкістю висунутого проти нього обвинувачення, без будь-яких додаткових аргументів (що зокрема є істотним порушенням прав людини). Тепер, після слів міністра стає очевидним, що справжньою метою тривалого утримання пана Антоненка під вартою, у тому числі через контрольовану прокуратуру і суддю, є легітимізація і моральне виправдання дій поліції і наклепів в особистому виконанні пана міністра і пана президента, а зовсім не запобігання втечі чи впливу на свідків. Ця поведінка держави Україна має назву “обмеження свободи людини в інших цілях, ніж ті, для яких воно дозволене” (ст. 18 ЄКПЛ).  

 

По-третє, це якраз сторона обвинувачення, у тому числі сам пан міністр, його заступник, посадові особи Національної поліції неодноразово були викриті на розповсюдженні пліток і міфів, які не були підтверджені, в суді не фігурують, але озвучувались в засобах масової інформації як нібито достовірні факти.  

 

Це зокрема міф про схожість вибухового пристрою з іншим, що не вибухнув в Косові Івано-Франківській області, про причетність до злочину сім’ї Грищенків і брехня про знайомство обвинувачених з ними на час подій, про підрив електроопор на Херсонщині, про кульгання злочинця на відео і неіснуюче кульгання пана Антоненка, про якусь “нехарактерну поведінку телефонів“, про нібито встановлений склад вибухівки, якою підірвали автомобіль Павла Шеремета, а також міф про наявність мітки місця і часу в районі місця злочину буцімто в телефоні Юлії Кузьменко (телефон вироблений у 2018 році, а геомітка —  2016 року), про таємних покровителів з СБУ, про підробку Яною Дугарь якихось медичних карт, про “розвідувальні книжки”.  Розповідалося навіть про якесь раптове збагачення Юлії Кузьменко, що теж виявилося липою. Кожна з цих абсурдних заяв або спростована або містить нерелевантну інформацію. Наприклад, в “розвідувальних книжках” Яни Дугарь, які насправді є звичайними посібниками для солдат і сержантів і були знайдені зовсім не у неї, міститься інформація про поведінку під час ядерного вибуху, а її так звана “сумка сапера” не була знайдена слідчими, хоча існує і становить собою набір легальних інструментів (дріт, пасатіжі, тощо) зовсім не призначений для “розвідки” і фотографування камер відеоспостереження. “Геомітка Юлії Кузьменко” мало того, що була створена самою поліцією, її час відрізняється від дати злочину на 22 години, а позиція – на 2 км від його місця.

 

Сам пан міністр, наприклад, на повному серйозі заявляв по телебаченню, що пан Антоненко напередодні вибуху фотографував в районі місця подій просто стоячі автомобілі для того, щоб у подальшому виготовити їхні точні копії і проникнути на цих дублях непомітно на місце злочину!

Заступник міністра А.Геращенко неодноразово публічно стверджував, що Антоненко зберігає вдома вибухівку у вигляді “однієї з половинок міни МОН-50”, а відсутність вибухівки всередині — пояснював позаштатною круглою діркою у знайденій неподалік пустій коробці від міни. Сам пан міністр заявив у прямому ефірі, що цією коробкою “можна вбити величезну кількість людей” і що в ній зберігався “тротил”, частка якого зникла (міни МОН-50 тротилом не споряджуються).

Насамкінець, вважаємо за необхідне звернути увагу на твердження шановного пана міністра в його інтерв’ю пані Мосійчук (дослівно, мовою оригіналу) И, условно говоря, здесь обвинители, в данном случае следствие вела полиция, оказались в странном положении. Такое ощущение, что добиться истины в данном процессе заинтересованы только следователи. Никто не заинтересован больше. Ни журналисты, чьим коллегой он являлся, ни этот самый… [хто суд? президент?]  

Це є, м’яко кажучи, проявом неповаги не лише до захисту, а й до всього громадянського суспільства, потерпілих, суду присяжних і до Президента України, який наполягав саме на подальшому виявленні замовників, але чомусь про це своє доручення міністру забув і більше не згадує.

 

 

Скільки часу відведено пану Авакову на пошук організаторів і справжніх виконавців злочину? Хто виготовив вибуховий пристрій? Хто натиснув на гачок? Хто все це фінансував? Куди поділися озвучені паном міністром таємні “покровителі з СБУ”? Куди подівся білоруський слід і як він узгоджується з безумною версією про дестабілізацію? Як обвинувачені зв’язувалися з замовниками і отримували від них інструкції? Як вони відзвітували про скоєне? Як усі троє пересувались на місце злочину і назад? І, насамкінець, з чого це вони, погодились на пропозицію невідомих людей вбити невідомого їм журналіста?  

Якби пан міністр і його підлеглі дійсно мали б намір розслідувати злочин, якби вони хотіли знайти замовника і вірили б у винуватість схоплених ними осіб, то “ймовірним виконавцям” як зазвичай пропонували б зізнання і угоду в обмін на співпрацю і імена замовників. Нашим підзахисним жодного разу навіть подібні питання не ставились. Це означає, що або докази відсутні чи настільки слабкі, що нічим було тиснути, або що справжні замовники і виконавці давно відомі.

Якщо б міністр Аваков, Генпрокурор чи поліція зажадали б істини по справі, вони б не приховували від захисту, суду і суспільства оригінальний англійський текст висновків Айвона Бірча, вартість і спосіб оплати його послуг, його справжній рід занять, висновки ФБР по вибухівці, оригінали усіх відео, повний висновок Міністерства юстиції з питань підробки психологічних експертиз. Президент або Генеральний прокурор мали б нагадати ДБР про його обов’язок розслідувати наявні кримінальні провадження проти ймовірних фальсифікаторів доказів. Бо якщо б вони хотіли об’єктивності, то вона б мала бути в усьому.

Не можна вважати щирою поведінку політиків, які тепер в усьому покладаються на суд і декларують невтручання, проте чинять опір проведенню у справі належних слідчих експериментів, об’єктивних експертиз з залученням справжніх поважних міжнародних експертів, у тому числі на поліграфі. Достатньо відпустити Андрія Антоненка з-під варти і видати захисту мандат на подібні дії — надати певні вказівки Міністерству юстиції. Нагадаємо, залучення іноземних експертів, без рішення керівника державної експертної установи неможливе, що ставить захист в нерівні умови з обвинуваченням. На цьому і заснована уся комбінація з так званим британським експертом — захист просто позбавлений законної можливості залучити іншого.

Просимо ЗМІ розповсюдити цю заяву, а ТСН – надати нам ефір для виступу в порядку передбаченого законом права на відповідь.

Захисники Андрія Антоненка, Яни Дугарь і Юлії Кузьменко.
Кваліфіковані електронні підписи додаються.

Див. також

Вбивство Шеремета. Де бреше прокурор? Усі факти стисло

 

Читайте також:

Білоруське КДБ і вбивство Шеремета. Заява захисту Антоненка у зв’язку із плівками Макара-Зайцева.

Апеляційна скарга захисника Кругового щодо ув’язнення Riffmaster

Допитаний у справі Шеремета Глен Грант: справа Антоненка демонструє серйозні проблеми.

Напишіть відгук