Апеляційна скарга захисника Кругового щодо ув’язнення Riffmaster

На 7 грудня об 11:30 призначено розгляд апеляційної скарги, текст якої публікуємо.

Апеляційна скарга

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2020 в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Шевченківський районний суд м. Києва розглядає справу за обвинуваченням Антоненка А.С., Кузьменко Ю.Л., та Дугарь Я.С. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора, подане безпосередньо в судовому засіданні. Продовжено пану Антоненку, на час судового розгляду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2020 року включно.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскаржується в порядку ст. 392 КПК України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019.

Аргументи суду

Головуюча суддя констатувала, що “перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування та озвучений в ході попередньої промови прокурора свідчить про їх вагомість.

В межах цього кримінального провадження застосовані запобіжні заходи до Антоненка А.С., Кузьменко Ю.Л., а так само строк дії додаткових обов’язків, покладених, на Дугарь Я.С., неодноразово продовжувались, в ході чого досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченим.

Усвідомлення обвинуваченими, що в разі доведення їх винуватості їм може бути призначене покарання у виді позбавлення волі довічно, переконливо дає підстави для висновків, що реально існують ризики переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, експертів. На переконання суду “ненастання вказаних ризиків” [стиль збережено] зумовлене саме застосуванням до Антоненко А.С., Кузьменко Ю.Л., та Дугарь Я.С. протягом всього досудового розслідування запобіжних заходів.

Інші ризики на які послався прокурор, с.Голуб визнала недоведеними.

Характеризуючі дані обвинуваченого Антоненка, перебування його у шлюбі, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, постійного місця проживання, роботи, наявність численних подяк та нагород за волонтерську діяльність, на думку суду, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки. 

Головуюча зазначила, що “загальносуспільний інтерес переважає інтереси конкретної особи”, та пославшись на неіснуючу практику ЄСПЛ, мовляв “високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів вимагають від суду більшої суворості”  у зв’язку з цим констатувала відсутність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Враховуючи, що відсутні підстави для застосування до обвинуваченого Антоненка більш м’яких запобіжних заходів, суд не розглядав питання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. Окрім того, с. Голуб констатувала, що долучені захисниками пана Антоненка заяви осіб, які виявили бажання особисто поручитися за обвинуваченого, не містять документів на підтвердження характеризуючих даних таких осіб, з яких би суд міг дійти висновку про те, що ці особи заслуговують на довіру суду.

Підстави для скасування ухвали (доводи скарги)

Прокурор подав клопотання з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 199 КПК України (5 днів, а на період пандемії — 10 днів), що є порушенням прав людини відповідно до висновку ЄСПЛ у справі G.K. проти Польщі, § 76. Суд наділений правом самостійно обирати запобіжні заходи, не розглядаючи незаконно подане клопотання взагалі. Недотримання принципу законності під час вирішення питання про обмеження свободи має наслідком ухвалення рішення на користь ув’язненого. Головуюча свавільно зазначила в мотивувальній частині ухвали, що “за наявності вказаних порушень, суд зобов’язаний розглянути такі клопотання по суті”. Подібної норми закон не містить. Суд мусив клопотання не розглядати і вирішувати питання продовження запобіжних заходів за власною ініціативою. 

Головуюча, правильно визначивши відсутність інших заявлених ризиків, свавільно встановила два з них: ризик втечі і ризик незаконного впливу на свідків (потерпілих, експертів), керуючись при цьому виключно тяжкістю інкримінованого діяння, а в частині вагомості доказів — лише їх номінальним переліком — реєстром матеріалів і вступною промовою прокурора. Натомість суддя зазначила, що докази захисту неможливо брати до уваги (при тому, що окрім вступної промови захист нічого і не надавав). При цьому суддя не врахувала положення ч. 3 ст.199 КПК України і прецедентну норму ЄСПЛ (т.з. принцип Летельє), за якою ризик втечі зменшується з перебігом часу яким би він не був коротким. Державні органи не навели жодних підстав для твердження, що подібний ризик не зменшився за 10 місяців. 

Відповідно до § 3 статті 5 Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, … йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. З урахуванням порушення принципу безперервності, призначення засідань 2 рази на місяць і надзвичайної кількості заявлених обвинуваченням свідків стає очевидним, що розгляд справи у найближчі 2 роки є неможливим. Оскільки розгляд справи судом протягом розумного строку є неможливим, Антоненко має бути звільнений на час провадження. Він не може нести відповідальність за нездатність суду розглядати його справу у відповідності до закону — безперервно, як того вимагає ст. 322 КПК України.

Прошу апеляційний суд не обійти увагою грубе свавілля, допущене головуючою, яке виразилося в цитуванні фіктивної, неіснуючої в практиці ЄСПЛ тези “про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів”. Нічого подібного в практиці ЄСПЛ ніколи не стверджувалось, а вищенаведений шарлатанський набір слів є нічим іншим, як перекрученим аналізом відмінності понять “катування” і “приниження”, наведеним в рішенні від 28.07.1999 у справі “Selmouni v. France”. В оригіналі звучить так “[ЄСПЛ] вважає, що підвищення стандартів, які застосовуються у сфері захисту прав людини та фундаментальних свобод, відповідно та неминуче вимагає більшої твердості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичних суспільств” (§101 рішення). На описане спотворення правової позиції ЄСПЛ вже неодноразово звертали увагу фахівці, наприклад, нинішній суддя Верховного Суду Бущенко.

Після пом’якшення запобіжних заходів іншим обвинуваченим жодних негативних наслідків не настало, що опосередковано підтверджує безпідставність тверджень с. Голуб про тримання пана Антоненка під вартою як єдиний можливий спосіб усунення ризиків.

Твердження про те, що “ризики не настали” завдяки тому, що раніше були обвинуваченим були обрані запобіжні заходи є свавіллям і рівнозначне твердженню, що тримання під вартою людини позитивно впливає на неї, тож її слід тримати і далі. Ця абсурдна теза спростовується ще й тим, що пом’якшення запобіжних заходів іншим обвинуваченим не призвело до негативних наслідків. Пан Антоненко з моменту свого незаконного затримання жодного разу не допускав неналежної процесуальної поведінки.   

Неправомірним є також посилання суду на попередні рішення слідчих суддів як на підставу ув’язнення пана Антоненка, адже після ухвалення вони вичерпали свою дію і посилання на них прямо заборонено положеннями ст. 198 КПК України.

Щодо поручителів — суд неправомірно не дослідив заяви поручителів і не заслухав їх лише на тій підставі, що до заяв не долучені документи на підтвердження їх характеризуючих даних, адже закон подібних вимог не містить. За наявності сумнівів суд мав з’ясувати питання про надійність поручителів під час їх заслуховування.

Фактичні обставини

12 грудня 2019 року пану Антоненку повідомили про підозру у вбивстві журналіста Павла Шеремета. В той же день він був незаконно затриманий, а 14.12.2019 — ув’язнений. Станом на 28.10.2020 він перебуває під вартою 322 день або майже 10,5 місяців.

Загальновідомим є факт систематичного порушення вищими посадовими особами держави презумпції невинуватості щодо підозрюваних і їх публічного цькування в офіційних ЗМІ, у тому числі шляхом розміщення неправдивих даних (як, наприклад, кількість підозрюваних і їхню причетність до інших злочинів) під час досудового розслідування. Безпрецедентну заяву зробив 23 серпня в рекламному фільмі на телеканалі “1+1” керівник органу досудового розслідування, заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції пан Гунько. Він зазначив, [цитата] На даний час всі докази, які здобуті в ході проведення досудового розслідування стороною захисту не спростовані. Докази, оцінені судом, визнано належними, допустимими і судом в тому числі й оцінені як докази вини підозрюваних [кінець цитати].

Щодо вагомості обсягу доказів — підозра і обвинувачення не містять скільки-небудь розумного мотиву злочину, усі троє підозрюваних не мають жодного зв’язку з жертвою і, станом на час події —  між собою. 

Виходячи з вступної промови прокурора і обвинувального акту єдиним аргументом обвинувачення є експертна ідентифікація осіб на відео з камер спостереження, яка встановила неможливість ідентифікації за ознаками зовнішності, проте “впізнала” пана Антоненка за його рухами. Це було названо “психологічною експертизою невербальної поведінки” (виконано українськими психологами за невідомою методикою) та “криміналістичним аналізом ходи”  (виконано британським біомеханіком Айвоном Бірчем).  

При цьому висновок експертів напряму відсилає до підручника з криміналістичного аналізу ходи, де зазначено, що хода людини не є унікальною, а рівень помилок складає 29%. За час досудового розслідування інших доказів, які прямо чи опосередковано підтверджують вину підозрюваних, не було здобуто. Українські психологи 31.08.2020 були піддані дисциплінарному стягненню за порушення вимог відомчої Інструкції. Британський експерт Айвон Бірч поставив підпис під українським текстом експертного висновку, не знаючи української мови, а оригінальний англійський текст не фігурує в матеріалах провадження. При цьому ненаукові теорії про сходство пана Антоненка з ймовірним злочинцем на відео повністю спростовуються невідповідністю його зросту — експертними дослідженнями 2016 року зріст фігури ймовірного злочинця на відео встановлений на рівні 170-172 см у взутті і кепці, проте як зріст обвинуваченого 180 см без взуття і головного убору. 

Пан Антоненко дав вичерпні показання 28.12.2019 і за весь час ув’язнення не вчиняв жодних спроб втечі або інших протиправних дій.

Жоден свідок або потерпілий не вказують на пана Антоненка чи інших обвинувачених як на виконавців злочину і показання самого Антоненка не суперечать показанням жодного зі свідків або потерпілих.

Андрій Антоненко — відомий музикант, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, одружений, має міцні соціальні зв’язки — постійне місце проживання, престижну службу в Збройних силах України,  має двох неповнолітніх дітей, з яких старший син має істотні вади здоров’я, дружину і літню матір, яка потребує догляду. Натомість майновий стан обвинуваченого і його родини не дозволяє йому тривалий час переховуватись.

Істотною обставиною є пандемія коронавірусу, яка, з одного боку, з урахуванням карантинних обмежень, істотно обмежує вільне пересування, а відтак — є перешкодою для втечі, а з іншого боку —  відповідно до рекомендацій Ради Європи обумовлює надання переваг запобіжним заходам, не пов’язаним з триманням під вартою.

Іншим 2 підозрюваним було обрано більш м’які запобіжні засоби, хоча, за даними обвинувального акту, усі троє мають тотожну кваліфікацію обвинувачення і усім трьом загрожує довічне ув’язнення. Зокрема, пом’якшуючи запобіжний захід Юлії Кузьменко 11.08.2020, апеляційний суд зазначив, з посиланням на практику ЄСПЛ, що [цитата] ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа “Ткачов проти України” від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008). Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами [кінець цитати].

Застосовне право і практика ЄСПЛ

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції України).

Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: … с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Кожному, кого заарештовано або затримано згідно з цими положеннями має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження (ст. 5 Конвенції).

Сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (§§ 61-63 у справі Боротюк проти України, заява № 33579/04, §§ 34-37 у справі Москаленко  проти України, заява № 37466/04).

Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister проти Австрії, § 10).

Ризик тиску на свідків може бути визнано лише на початкових стадіях розслідувань (Jarzynski проти Польщі, § 43). З плином часу інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth проти Бельгії, § 43).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; … 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; … 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї (стаття 178 КПК України).

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. (ч. 3 ст. 199 КПК України)

Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. (стаття 198 КПК України).

Висновки

Обмеження свободи щодо усіх обвинувачених, дозволені Конвенцією, застосовувались не для цілей запобігання ризикам. Вони насправді були покликані публічно виправдати дії поліції і радість з цього приводу вищих посадових осіб держави шляхом розповсюдження через ЗМІ хибної тези про оцінку доказів винуватості “судами” (слідчими суддями). Зараз ця теза активно використовується як тиск на присяжних.

Жодних обставин, які б виправдовували тривале тримання під вартою пана Антоненка, окрім тяжкості обвинувачення і загрози покарання стороною обвинувачення не було доведено.  

Суддя констатувала перебування обвинуваченого у шлюбі, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, постійного місця проживання, роботи, наявність численних подяк та нагород за волонтерську діяльність. Проте, це охоплює лише обов’язкові пункти 4, 5, 6 ч. 1 ст. 178 КПК України і не охоплює пункти 7, 8, 9, 10, 12 тієї ж статті. Поряд з цим вивчення цих, не досліджених судом, обставин свідчило б на користь звільнення з-під варти. Так,

• майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7) не дозволяє йому переховуватись тривалий час, він є єдиним годувальником в сім’ї;
• відсутні судимості (8) і навіть дані про адмінправопорушення;
• обвинувачений сумлінно дотримувався умов застосованого запобіжного заходу (9), тобто не вчиняв спроб втечі і дотримувався режиму;
• обвинувачений не підозрюється у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10);
• відсутній ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв’язку з його доступом до зброї (12).

Суддя порушила норми прецедентної практики ЄСПЛ, обгрунтувавши тримання під вартою виключно тяжкістю покарання.

Суддя свавільно послалася на неіснуючу в практиці ЄСПЛ тезу, яка прямо суперечить цій практиці і самій суті Конвенції, зазначивши, що рішення про ув’язнення є оцінкою порушень цінностей суспільства, і тому ЄСПЛ вимагає від судді Голуб бути по відношенню до Антоненка більш суворою. Зазначена теза є перекрученою навпаки цитатою , де рішення було ухвалено на користь заявника і стосувалося суворості по відношенню до держави, яка порушила його права. Інакше кажучи, суворість потрібна в оцінці дій поліції і прокурора, які сфабрикували обвинувачення. Цією протиправною тезою і лише нею с.Голуб невігласно обгрунтувала неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Суддя повністю обійшла увагою і не надала ніякої оцінки тому  аргументу сторони захисту, що іншим обвинуваченим за ідентичних умов обрано більш м’які запобіжні заходи, при цьому вони жодних протиправних дій не вчинили і сумлінно виконували свої процесуальні обов’язки. Мотивуючи своє рішення, суддя не зазначила, чим пояснюється відмінність пана Антоненка в цьому аспекті у порівнянні з іншими підозрюваними — гендерною ознакою, армійською службою, відмінністю зовнішності, більшою тяжкістю покарання, що загрожує, матеріальним станом, станом здоров’я чи іншими обставинами.

Не існує жодних підстав вважати, що обвинувачений Антоненко може переховуватись або впливати на свідків, тим більше, що жоден із згаданих в матеріалах свідків або потерпілих не свідчить проти нього і показання самого Антоненка не суперечать показанням свідків. Отже, теза про тиск на свідків є повним безглуздям.

Захист не має жодного морального і етичного права просити будь-який запобіжний захід для невинуватої особи і вважає, що до жодного з трьох обвинувачених не можуть бути застосовані будь-які обмеження. Тому просить апеляційний суд відмовити в клопотанні прокурора в повному обсязі, під гарантії з’явлення на судові засідання. Захист також буде вітати будь-яку зміну рішення суду на користь свободи пана Антоненка.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 7-12, 20-24, 42, 45, 46, 176-178, 183, 193, 199, 206, 309, 310, 334, 392, 393, 395, 396, 412 КПК України, рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019

Прошу:

1. Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2020 в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Антоненку Андрію Сергійовичу, в задоволенні клопотання прокурора — відмовити;
2. В судовому засіданні дослідити вступні промови сторони захисту (у вигляді тексту і фільму) і обвинувачення (у вигляді тексту і презентації), а також список свідків обвинувачення, поданий прокурором (з коментарями захисту) на підтвердження порушення розумних строків та того, що жоден зі свідків не свідчить проти Антоненка тож вплив на них виключений.
3. Підзахисний бажає прийняти участь у судовому засіданні особисто;
4. В порядку підготовки справи до розгляду, прошу забезпечити відеотрансляцію судових засідань на веб-порталі “Судова влада України”.

Додатки:

• Документи, що підтверджують повноваження захисника (оригінал ордеру та копія свідоцтва);

• Ухвала Київського апеляційного суду від 11.08.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91009862);

• Копія апеляційної скарги з додатками для прокурора і потерпілих (всього чотири примірники).

Читайте також: 

Допитаний у справі Шеремета Глен Грант: справа Антоненка демонструє серйозні проблеми.

Справа «Україна проти правосуддя, Антоненка та ін.» Дурний початок.

Published by: Леонід Маслов

View all posts by Леонід Маслов