Актуальні новини
Огляд основних змін в цивільному судочинстві у зв’язку з набранням чинності нової редації Цивільного процесуального кодесу (далі — ЦПК або Кодекс).
Серед основних засад цивільного судочинства, які в новій редакції Кодексу зібрані в окрему статтю, окремо закріплений як основоположний принцип верховенства права, а також з’явились неприпустимість зловживання процесуальними правами та пропорційність.
Принцип пропорційності передбачає врахування: завдань цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
До можливих зловживань процесуальними правами стаття 44 відносить дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
– подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
– подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
– подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
– необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
– укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Нова частина статті 5 “Способи захисту, які застосовуються судом” дозволяє суду самостійно визначити спосіб захисту порушеного права в межах позовних вимог: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб, який не суперечить закону.
Розширено та деталізовано положення щодо гласності судового процесу. Фактично, положення Кодексу приведено у відповідність до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”:
- прямо закріплено право будь-якої особи бути присутньою на відкритому судовому засіданні
- виключено необхідність дозволяти ухвалою кіно фото-, кіно-, теле- чи відеозйомки (раніше була колізія з Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, який надає всім присутнім право застосовувати зйомку в залі без дозволу суду, а також транслювання перебігу судового засідання по радіо і телебаченню. Зазначено лише, що має бути запитано про згоду учасників процесу та право суду визначити місце, з якого буде проводитись зйомка
- передбачено можливість суду дозволити проведення в залі судового засідання фото-, кіно-, теле- чи відеозйомки, а також транслювання перебігу судового засідання по радіо і телебаченню, в мережі Інтернет незалежно від наявності згоди учасників справи, якщо розгляд справи становить значний суспільний інтерес
Новацією Кодексу (як і всіх нових кодексів) є Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС), що забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між 12 учасниками судового процесу, і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Наразі процес створення циєї систем триває, у зв’язку з чим низка норм набуде чинності лише після її створення та прийняття положень, що більш детально регулюють її роботу. Строки створення системи, яка фактично дозволить звертатися до суду і брати участь в судових засіданнях не виходячи з офісу, поки що невідомі.
Юрисдикція.
Окрім територіальної та галузевої, у кодексі з’явилось поняття інстанційної юрисдикції.
Так, апеляційний суд може розглядати справи як суд першої інстанції – це справи, пов’язані з оскарженням, визнанням та виконанням рішень третейських судів та рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Предметна і суб’єктна юрисдикції суттєво не змінились.
Що стосується територіальної юрисдиції, в цілому правила збігаються з попередньою редакцію, при цьому є декілька уточнень:
До загальної підсудності: позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (раніше було зазначено “за місцезнаходженням” юридичної особи, що іноді призводило до непорозумінь, чи вважати місцезнаходженням юридичну адресу чи місце здійснення діяльності).
До виключної підсудності: позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцем знаходження об’єкта, вартість якого є найвищою (в попередній редакції критерій вартості об’єкта був відсутній, тому яка частина майна є основною, сторони визначали на свій розсуд, з чим не завжди погоджувались суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі).
Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги (раніше такі справи відносились до загальної підсудності і розглядались за місцезнаходженням відповідача).
Змінилися правила відводу судді. Тепер (стаття 40) якщо суд не погоджується з заявленим відводом, він зупиняє провадження і передає питання через процедуру авторозподілу на вирішення судді, який не входить до його складу. Виключення можливе через брак наявних суддів — якщо їх 3 і менше, включаючи того суддю, якому заявлений відвід, питання може розглядатися останнім. Строк розгляду такого відводу — не більше 2 днів.
Нагадаємо, що проти штучного затягування процесу завідомо безпідставними відводами введені запобіжники:
- відповідно до пункту 1) частини 2, частини 3 статті 44 суд може, визнавши заяву про відвід завідомо безпідставною, повернути її або залишити без розгляду
- відвід може бути заявленим учасником справи протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження, але не пізніше початку підготовчого засідання, пізніше відвід можна заявляти коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше 2 днів із дня, коли він про неї дізнався (частина 3 статті 39). Раніше (частина 3 статті 23) відвід міг бути заявленим до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
В новій редакції питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо ж суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Врегульовано порядок подання доказів – згідно вимог статті 83, позивач повинен подати докази з позовною заявою, відповідач – з відзивом на позов, третя особа – з поясненнями. Копії доказів (крім речових доказів) заздалегідь направляються іншим учасникам справи особою, яка їх подає.
В разі потреби у витребуванні доказів, відповідне клопотання має бути подане в ті ж самі строки, в які мали бути подані докази.
Введено можливість письмового опитування учасників справи в якості свідків – учасник справи має право поставити письмові запитання (не більше десяти), на які інший учасник має дати вичерпну відповідь або обґрунтовану відмову таку відповідь надавати.
Зміни стосуються також і правил забезпечення позову. Зокрема щодо терміну дії самого у забезпечення – у разі задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішення законної сили. Якщо протягом вказаного строку буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення діють до повного виконання судового рішення.
З’явилось поняття зустрічного забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Статтею 154 передбачено випадки. в яких суд зобов’язаний застосувати зустрічне забезпечення – коли позивач не має зареєстрованого в установленому порядку місця проживання в Україні або якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити виконання рішення про відшкодування збитків, спричинених забезпеченням позову у разі відмови в позові.
Також новою редакцією встановлено вимоги до заяв, клопотань, заперечень (стаття 183) і передбачено право учасника разом із заявою, клопотанням подати проект ухвали, постановити яку він просить суд.
В новій редакції кодексу приділено більш значну порівняно з попередніми увагу спонуканню сторін до примирення.
Так, глава 4 Кодексу присвячена врегулюванню спору за участі судді у формі спільних та закритих нарад.
Крім того, в Кодексі продубльовано положення закону про судовий збір щодо повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, апеляційної/касаційної скарг у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом, відмови від позову/скарги, визнання позову/скарги до початку розгляду справи по суті.
З метою скорочення строків розгляду справ введено скорочений порядок розгляду для позовного провадження.
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та трудові спори, а також за клопотанням позивача.
Не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження справи:
- що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
- щодо спадкування;
- щодо приватизації державного житлового фонду;
- щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування;
- яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- інші вимоги, об’єднані з вимогами у вищенаведених спорах.
Як і в господарському процесі, введено граничний річний строк для апеляційного і касаційного оскарження рішень, навіть за наявності поважних причин пропуску загальновстановлених строків (30 днів для рішення, 15 – для ухвали). В попередній редакції такий строк був встановлений лише для скаржників прокурорів, органів державної влади і місцевого самоврядування. Тепер він діє для всіх, за виключенням тих, хто не був повідомлений про розгляд справи або пропустив річний строк внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Розширено перелік підстав для відмови у відкритті касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження у справах, з ціною позову, що не перевищує менше 500 прожиткових мінімумів (850 тисяч грн.) та якщо Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. По двох видах ухвал (про повернення заяви та щодо дій виконавця) суд може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо рішення по скарзі не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Серед видів судових рішень в новій редакції ЦПК з’явилась постанова.
Постанова виноситься за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, незалежно від результату.
За результатами розгляду справи в порядку позовного та окремого провадження суд першої інстанції виносить рішення, наказного – судовий наказ.
Шляхом постановлення ухвал вирішуються тільки процедурні питання.
Цікаво, що всі ухвали набирають законної сили одразу після проголошення, якщо інший порядок набрання чинності не встановленого для певного виду ухвал.
Читати також:
Ліжка переставлені. Укази Президента про укрупнення судів
