Антоненко проти України. Заява до ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини підтвердив отримання заяви від пана Антоненка проти України від 23 червня 2020 року.

Заяві Antonenko v. Ukraine присвоєно №29341/20.

Андрій Антоненко та ще двоє осіб були затримані 12.12.2019 за підозрою у вбивстві після помпезного брифінгу найвищих посадовців. Згодом обіцяні докази виявилися голослівними припущеннями і наклепом.

Заява подана у зв’язку з порушенням Україною статті 5  та § 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  Адвокат Дмитро Круговий розкрив зміст її основних положень. 

61 Стаття, на порушення якої Ви скаржитеся

Пояснення

Стаття  5 § 1 через незаконність затримання, i.e. затримання не

«відповідно до процедури, передбаченої законом»

(З 15:10 12.12.2019 до 3:31 14.12.2019)

Заявник був затриманий фактично 12.12.2019 не пізніше 15:10, проте час затримання був задокументований як 23:05. Заявник був затриманий з посиланням на ухвалу слідчого судді, проголошену о 18:40. Під час розгляду питання про первісне затримання прокурор повідомив судді неправдиві дані, що заявник переховується, хоча на той момент в прямому ефірі ТВ видно, що це не так. Отже вимоги національного закону (ч. 4 ст.189 КПК) не були дотримані. До 18:40 заявник був затриманий без ухвали слідчого судді, а потім – на підставі ухвали, постановленої під впливом омани. Зазначене порушення є як окремим, так і може розглядатися у зв’язку з подальшим ув’язненням, адже заявник у такий спосіб був позбавлений можливості самостійно, вільно, без кайданок,  прибути до судді наступного дня, продемонструвавши таким чином свою добру волю і відсутність наміру переховуватись.

Стаття 5 § 1 с) через відсутність «обґрунтованої підозри».

(в цілому, за весь час ув’язнення)

Підозра була явно необґрунтованою, адже виходила виключно зі схожості у манері ходи з ймовірним злочинцем на відео. Заявник не був знайомий чи якось пов’язаний з жертвою, і не був знайомий з іншими підозрюваними. Він не був причетним до інших  правопорушень і не був пов’язаний з терористичними чи екстремістськими організаціями, не мав жодних воєнних або технічних навичок. Нацистський мотив (заявник має єврейське походження) висунутий  свавільно, з метою суспільної дискредитації і “CopyPaste” запозичений з іншої справи. Заявник на 8-10 см вище особи на відео, а за умови максимальної похибки у найгіршому для захисту випадку – щонайменше на 2,5 см. Попри наявність такої важливої об’єктивної інформації зріст заявника слідством до 12.12.2019 не встановлювався, а після виміру зросту, який відбувся під час надходження в ізолятор вранці 13.12.2019 – був утаємничений. Усі застереження щодо ненаукового і неточного характеру ідентифікації по ході ігнорувалися.

Заявник тут запевнює Суд, що він не намагається отримати вичерпну порівняльну оцінку тих чи інших доказів, але просить дослідити механізм спотворення органами влади України  стандарту “обгрунтована підозра” (наприклад, §32 FOX, CAMPBELL AND HARTLEY v. THE UNITED KINGDOM). Цей стандарт полягає в тому, що “об’єктивний спостерігач” має бути обізнаним з усіма наявними фактами, а не лише з тими, які вигідні стороні обвинувачення з приховуванням решти від захисту і слідчого судді. Приховування даних експертиз зросту осіб на відео аж до 16.02.2020 а також зволікання і ненадання вимірів зросту заявника лежить поза межами добросовісної помилки.

Стаття 6 § 2 через висловлювання перших осіб держави про скоєння заявником вбивства.

Висловлювання Президента України і Голови Парламенту (подяка поліцейським, наявність відповідей на усі питання, окрім тих, хто замовник), Генерального прокурора (“встановлені особи, що власне вчинили злочин”), міністра внутрішніх справ і його заступника (щодо зберігання заявником вибухівки, “якою можна вбити велику кількість людей”), заступника Голови Національної поліції (“відомі нам по минулим злочинам”) тощо не можна вважати обережними і спрямованими на інформування громадськості про діяльність правоохоронних органів. Вони мали суто пропагандистський характер і, з урахуванням положення спікерів, істотно впливали на рішення про запобіжні заходи.

Крім того, велика кількість висловлювань, повідомлених як беззаперечні факти першими особами держави, мали характер пліток і були абсолютно позбавлені фактичного підґрунтя (лише як приклад – причетність заявника до інших вибухів і постійне узагальнення вживання іменника “вони” щодо заявника разом з незнайомими йому підозрюваними), заявник вважає позасудовим впливом на суддів, які приймали рішення про його ув’язнення.

Заявник вважає це як окремим порушенням презумпції  його невинуватості за ст. 6 Конвенції, так і прямим впливом на слідчих суддів у подальшому, що мало наслідком їхню упередженість і порушення статті 5 § 3 Конвенції,  в сенсі  “негайно постати перед суддею”, адже “суддя” вже не уособлював незалежний орган.

Стаття 5 § 3 через незаконний вплив на суддів і порушення презумпції невинуватості, приховування доказів

(в цілому, за весь час ув’язнення)

Викладені обставини грубого порушення презумпції невинуватості під час висловлювань вищих посадових осіб і розповсюдження ними неперевіреної інформації був настільки сильним, а перекручення – такими численними, що це унеможливлює зробити висновок про незалежність і неупередженість слідчих суддів. Окрім того, є публічна заява міністра внутрішніх справ  в етері ТБ 13.12.2020, де він стверджує про повідомлення слідчому судді Вовку інформації у позапроцесуальний спосіб (“ми повідомили йому більше”) і в тому ж телешоу – голосування авдиторії в прямому етері з питання обґрунтованості підозри перед прийняттям слідчим суддею рішення про арешт.  Як зазначалося вище, весь час ігнорувався аргумент щодо невідповідності зросту, документи з цього приводу (всупереч національному закону) попри заяви захисту не витребувалися і не досліджувалися. Останнім часом з 14.02.2020 нехтування цим аргументом прокурори стали пояснювати тим, що обвинувачення знайшло експерта, який був не в змозі встановити зріст осіб з відео. Однак і цьому судді не надавали оцінку.

Заявник розуміє, що на цій стадії процесу слідчий не зобов’язаний розкривати всі докази, однак у даному випадку приховування обставин, які зводять нанівець усю конструкцію підозри, не має іншого пояснення окрім недобросовісності (bad faith).

Стаття 5 § 3 через невмотивованість рішень про обрання та продовження запобіжних заходів і невиправдану тривалість ув’язнення. Заявник не представ перед судом протягом розумного строку і не був звільнений на час провадження.

Обрання і продовження запобіжних заходів було безпідставним, адже ґрунтувалося виключно на тяжкості обвинувачення, і лише виходячи з цього розглядалися ризики втечі, впливу на свідків тощо. Під час продовження тримання під вартою 04.02.2020 та апеляційного розгляду 12.03.2020 судді свавільно встановили “ризик вчинення нових злочинів”, який прокурор не лише не обґрунтував, а взагалі не заявляв. Аргументам захисту щодо поручительств, бездоганної репутації, міцності соціальних зв’язків, наявності двох дітей, один з яких страждає на хронічну хворобу в рішеннях суддів не було надано жодної оцінки. “Принцип Леттельє” жодного разу не застосовувався.

Строк досудового розслідування також не можна вважати розумним, оскільки справа не була складною. За час тримання заявника під вартою фактично ніяких слідчих дій, спрямованих на отримання істини, так і не було проведено. 

Крім того, слідчі судді весь час стверджували в своїх рішеннях, що вперше встановлена обґрунтованість підозри має силу res judicata і не має надалі ними перевірятися.

Ухвали від 14.12.2019, 05.02.2020 та 25.05.2020 взагалі були точними копіями, включаючи грубу помилку в цитуванні статті 5 § 3 Конвенції (замість “звільнення на час провадження” написано “звільнення від судового розгляду”).

Стаття 5 § 4 

перегляд habeas corpus по суті жодного разу не відбувався

Клопотання про зміну запобіжного заходу від 22.01.2020, 06.05.2020 не були розглянуті суддями по суті. Відповідні ухвали від 20.02.2020 від 12.05.2020 були постановлені з порушенням встановленого національним законом строку і посилалися на те, що сторона захисту не навела нових обставин хоча за ст. 201 КПК, навпаки, прокурор має доводити тривалість ризиків. Клопотання від 16.03.2020 було неправомірно об’єднано з іншим провадженням і розглянуто неналежним суддею, що було встановлено апеляційним судом 05.05.2020.

Стаття 5 § 5

Ефективне здійснення заявником свого права на відшкодування шкоди не було забезпечено з достатнім рівнем визначеності, як це вимагає § 5 статті 5 Конвенції, національні органи влади не визнали порушення жодного з інших параграфів статті 5 Конвенції, що дозволило б заявнику вимагати відшкодування шкоди відповідно до пункту 5.