Breaking news
Законопроект 4496, прийнятий Верховною Радою у четвер, 3 листопада. вважається таким, що спростить життя в IT-сфері. Однак він містить ще декілька положень, що стосуються всіх.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Слід зауважити, що це стосується виключно всіх зовнішньоекономічних контрактів, включаючи угоди експорту та імпорту товарів, що значно спрощує у тому числі митні процедури.
У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіренності), статутних установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону.
Фактично для експорту послуг (крім транспортних) і прав інтелектуальної власності скасовується валютний контроль, що раніше існував в силу ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка тепер звучить так:
Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності а в разі експорту робіт, транспортних послуг — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних), прав інтелектуальної власності.
І (вишенька на тортик) нібито для всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності:
Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою.
Останнє речення є вкрай недосконалим, адже прогресивна норма, виходячи з її поміщення в статтю про валютний контроль саме експорту, формально стосується лише будь-яких експортерів. Особливо розумні банківські працівники все ж таки не мають прямої заборони вимагати перекладів англомовних документів у імпортерів. Головне юридичне управління Верховної Ради також висловило свій скепсис стосовно цього абзацу, зауваживши, що законопроектом не передбачено наслідків невиконання вимог банка щодо перекладу, не зрозуміло, хто встановлюватиме вимоги до перекладу та перекладача, тощо, тобто порушений принцип юридичної визначеності.
При цьому слід слід зазначити, що вперше в законодавстві України ми маємо пріоритет англійської мови над російською.
Також нагадуємо, що митне законодавство України вже давно містить прогресивну норму, відповідно до якої документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (стаття 254 Митного кодексу України).
Отже, підсумок (принаймні, для всіх експортерів): Кінець двомовним табличкам-простирадлам! Якщо у вас є реальний контрагент, складайте всі угоди англійською і не морочте голову. А якщо договори укладаються з афілійованою компанією — пишіть одразу українською.
І ще. Державному чиновнику, що буде вимагати перекладу іноземного тексту, ми би рекомендували звернутися за таким перекладом до будь-якого держслужбовця категорії А (наприклад, до свого начальника), адже вони за п.1) ч.2 ст.20 Закону України «Про державну службу» зобов’язані володіти хоча б однією іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (норма, на жаль діє з 2018 року).
Йдемо далі. В закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внесено зміни, які стосуються всіх і ще стануть приводом для зміни правових позицій в податкових спорах. Визначення первинного документа тепер дещо інше.
первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо —безпосередньо після її закінчення.
Ми погоджуємося з тим, що первинні документи, як підстави ведення обліку — це просто офіційні джерела інформації про господарську операцію, які сами по собі окремо не можуть підтверджувати її здійснення. Однак мета законодавця щодо внесення змін у визначення понять нам цілком не зрозуміла, і пояснювальна записка авторів законопроекту не надає відповідей на це питання. З пояснень авторів і тексту законопроекту (який вже без 5 хвилин закон) вбачається, що законодавець мав на меті зробити безадресний інвойс (який містить реквізити лише експортера) первинним документом (але не таким, що підтверджує факт здійснення операції).
Далі вимоги щодо первинних документів (підкреслюємо, взагалі для всіх документів, а не для лише в сфері експорту) модифіковані наступним чином (ч.2 ст.9):
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату
і місцескладання; - назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис,
аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. - Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Ще деякі технічні правки, зокрема, викреслення архаїчного терміну про “машини” :
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця на кінець останнього дня кожного місяця. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку
на машинних носіях з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
В статтю 31 (Форма правочину) Закону України «Про міжнародне приватне право» внесено також 2 технічних правки.
Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, — права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором… Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається
в письмовій формі у формі, передбаченій законом незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.
Всі перелічені поправки фактично узаконюють спрощену електронну форму укладання угод під час експорту послуг, дозволять всім суб’єктам підприємницької діяльності легально отримувати валюту на підставі оферти, інвойса або контракта в електронній формі. Всім іншим надається можливість не перекладати документи з англійської на українську.
