У сучасному правовому полі мистецтво іноді стає об’єктом кримінального переслідування. Стаття 301 Кримінального кодексу України – про ввезення, виготовлення й розповсюдження порнографічних матеріалів – замислювалася як бар’єр для експлуатації людини, насамперед у сексуальній сфері. Проте на практиці вона нерідко торкається і художніх творів. Ключову роль у таких справах відіграє мистецтвознавча експертиза – оцінка, яка повинна відповісти на, здавалося б, просте запитання: це мистецтво чи порнографія?
Суб’єктивність, замаскована під науку
На перший погляд, мистецтвознавча експертиза має бути технічним, об’єктивним інструментом. Проте, як визнають самі фахівці, межа між еротичним зображенням, художнім дослідженням тіла і порнографією не є чіткою. Закон не дає чіткого визначення «порнографії», тому це поняття залишається субʼєктивним і залежить від оцінки експерта. Тож експерт, фактично, не просто «вимірює» ознаки, а інтерпретує їх.
Тут починається найцікавіше. Висновок експерта залежить від його світогляду, освіти, моральних переконань і навіть культурного досвіду. Один і той самий твір може бути визнаний художнім актом або «непристойним зображенням» — залежно від того, хто його оцінює. Відомі випадки, коли об’єктом експертизи ставали фотографії з виставок сучасного мистецтва, інсталяції чи відео-арт, що досліджують тему сексуальності, – і саме тут суд та правоохоронні органи виявилися неготовими до розрізнення мистецького контексту.
Контекст, до речі, – ще один вирішальний елемент, який часто губиться під час експертизи. Те, що в музеї сприймається як художній вислів, у кримінальному провадженні може бути розглянуте лише як «зображення сексуального акту». Експерт рідко отримує інформацію про задум автора, умови показу чи аудиторію, для якої твір створювався. В результаті його оцінка стає відірваною від реальності, а отже – суб’єктивною.
Як юристи розкривають слабкі місця експертизи
Попри авторитет експертних висновків, суд не зобов’язаний сприймати їх як істину. Досвідчені адвокати нагадують: експертиза – це лише один із доказів, який суд оцінює поряд з іншими. І саме тут захист має широке поле для дій.
По-перше, можна поставити під сумнів саму процедуру. Чи мав експерт достатні матеріали? Чи були йому надані всі зображення, контекст показу, інформація про мету створення твору? Якщо ні – висновок може бути визнаний неповним або недопустимим.
По-друге, захист може ініціювати виклик експерта до суду для надання пояснень щодо застосованих критеріїв. Дуже часто при цьому виявляється, що висновок базується не на методиці, а на «особистому сприйнятті». Іноді адвокати залучають альтернативних фахівців – мистецтвознавців, психологів, культурологів – які дають іншу, більш виважену оцінку.
По-третє, важливо звертати увагу на контекст. Якщо твір демонструвався у мистецькому просторі, супроводжувався пояснювальними матеріалами, не мав комерційної мети й не був спрямований на збудження, – це суттєві аргументи для доведення відсутності складу злочину. Судова практика показує, що саме ці деталі нерідко стають вирішальними.
Судова практика: коли мистецтво захищається
Хоча відомих прикладів виправдувальних вироків за статтею 301 небагато, є випадки, коли суди критично оцінювали експертизи й не визнавали твір порнографічним. В одному з процесів, за повідомленнями медіа, обвинувачення проти фотографа було знято після повторної експертизи: інші спеціалісти визнали, що зображення є естетичним дослідженням людського тіла, а не матеріалом сексуального характеру.
Подібні приклади є і за кордоном – наприклад, у Німеччині та Франції, де суди неодноразово визнавали фотографії та відео-арт творами мистецтва, підкреслюючи, що мета автора має вирішальне значення. Українська практика поступово рухається в цьому ж напрямку, хоча залишається обережною.
Навіщо суспільству чесна експертиза
Проблема полягає не лише в конкретних справах, а у відсутності єдиних стандартів оцінки. Мистецтвознавча експертиза часто спирається на застарілі підходи, де моральні судження переважають над науковими критеріями. Водночас правова система поки не виробила механізмів контролю за якістю таких висновків.
Тому потрібна реформа – чіткі методичні рекомендації, відкриті стандарти, можливість сторін брати участь у виборі експертів. І, звісно, професійний діалог між мистецтвознавцями, юристами й суддями. Адже мова йде не лише про конкретні вироки, а й про свободу творчості як конституційне право.
Судова практика: коли експертиза не переконала суд
Попри гучні формулювання у висновках експертів, українські суди не завжди готові автоматично визнавати людину винною лише тому, що фахівці вбачають у матеріалах «ознаки порнографії». Є приклади, коли суди ставилися до таких висновків критично – і виправдовували обвинувачених через сумнівність чи неповноту доказів.
Справа № 752/6632/18 стала показовою у цьому сенсі. Обвинуваченому інкримінували систематичне розповсюдження відеопродукції «порнографічного характеру» через програму обміну файлами eMule. На підтвердження цього слідство подало низку експертиз, де описувались “вульгарно-натуралістичні сцени” та “зображення осіб, схожих на дітей”. На перший погляд – переконливо. Та суд, вивчивши матеріали, звернув увагу, що жоден доказ не доводив факту свідомого розповсюдження саме цією особою, а експертні висновки лише описували зміст файлів, не встановлюючи, хто саме їх розміщував чи пересилав.
У результаті чоловіка визнано невинуватим. Суд підкреслив, що сам факт наявності відеофайлів на комп’ютері не доводить умислу на збут або розповсюдження, а тому склад злочину за ст. 301 відсутній.
Інша показова справа – № 640/15845/18, де слідство звинуватило чоловіка у виготовленні та продажу «порнографічного відео» через веб-ресурс, із докладним посиланням на висновки мистецтвознавчої експертизи. Проте під час судового розгляду обвинувачений заперечив причетність, а сторона захисту звернула увагу на розриви в доказовому ланцюгу: не було встановлено, хто саме створив і розмістив відео, а експерти не аналізували його контекст чи авторство. Попри доволі розлогий обвинувальний акт, суд виправдав підсудного, визнавши, що експертні висновки не можуть підміняти собою інші докази, зокрема фактичне доведення умислу, мотиву і технічних дій обвинуваченого. Обидва випадки демонструють одну спільну закономірність: висновок експерта – не вирок. Судова практика чітко показує, що експертиза може бути лише допоміжним доказом, а не головним доказом вини. Якщо вона не враховує контекст, суперечить іншим матеріалам справи або ґрунтується на припущеннях, суд має всі підстави її відкинути.
Висновок
Спори навколо застосування статті 301 Кримінального кодексу України вкотре засвідчують: межа між порнографією та мистецтвом – не юридична, а світоглядна. Мистецтвознавча експертиза, покликана бути об’єктивним інструментом, на практиці часто виявляється простором інтерпретацій, де моральні уявлення експерта можуть мати більшу вагу, ніж наукові критерії. Саме тому роль адвоката та критичної оцінки експертних висновків у суді є ключовою.
Судова практика показує: навіть найґрунтовніший експертний висновок не є беззаперечним доказом вини. Якщо він не враховує контекст створення чи демонстрації твору, суперечить іншим матеріалам справи або ґрунтується на припущеннях – суд має всі підстави не брати його до уваги. У цьому сенсі кожен процес за статтею 301 стає перевіркою не лише на юридичну точність, а й на здатність правосуддя розуміти культурні явища.
Щоб уникнути зловживань і захистити свободу творчості, система потребує прозорих стандартів експертної оцінки, міждисциплінарного діалогу між юристами, мистецтвознавцями та суддями, а також готовності сприймати мистецтво як складну, багатошарову форму комунікації. Бо лише тоді право перестане сприймати культуру як потенційний злочин, а мистецтво – зможе залишатися простором свободи, а не доказовою базою у кримінальних провадженнях.
У складному світі кримінально-правових процесів, де мистецтво часто стає полем для юридичних дискусій, саме АО «Сенс Коммода Лєкс» демонструє, що ефективний захист – це не просто знання закону, а розуміння контексту. Фахівці об’єднання мають унікальний досвід роботи зі справами, пов’язаними зі статтею 301 Кримінального кодексу, де експертні висновки можуть стати вирішальними. Завдяки комплексному підходу – від аналізу експертиз до формування переконливої правової позиції – команда «Сенс Коммода Лєкс» здатна не лише відстояти права своїх клієнтів, а й повернути справедливість у простір, де тонка межа між мистецтвом і злочином часто потребує професійного захисника.