Промова адвоката Андрія Антоненка Дмитра Кругового

 

Вступна промова адвоката Дмитра Кругового у кримінальному провадженні № 12020000000000490 від 22.05.2020 за обвинуваченням Антоненка Андрія Сергійовича (Riffmaster), Кузьменко Юлії Леонідівни та Дугарь Яни Сергіївни у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 5,12 ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України 

Це - текстова версія. Частини 4-5 (адвокат Круговий) 

   Дивитись цю промову на YouTube



Початок Частини 1-3 (адвокат Кулик) читайте або дивіться на  каналі YouTube. 

  Стенограма промови адвоката Кулика зі слайдами і відео
   Дивитись на YouTube


Зміст

Клацніть на текст, щоб перейти до розділу, на диск 💿  для перегляду відео

  1. Огляд доказів захисту 💿
  2. Підсумок 💿

Дякую, Ваша честь! 

Шановний суд, шановні учасники процесу. 

Я спробую дещо анонсувати ті докази, ті матеріали, якими будемо спростовувати доводи сторони обвинувачення.

4. Огляд доказів захисту 💿

В першу чергу, як це не парадоксально, цим доводом буде саме те, що назбиралось протягом вже  дев’ятьох місяців у слідства. Перш за все, давайте подивимось на мотив, про який вже всі чули. Всі ми знаємо, в справі його немає зовсім.

За версією слідства, три особи, раніше не знайомі між собою – дитячий хірург, вчитель музики, медсестра, з незрозумілих причин, вирішили об’єднатись в одну організовану групу та вчинити злочин, особливо тяжкий злочин — вбити людину. Я не буду зупинятись, дуже детально на мотиві, наданні розвернутості, давайте розберемо ті докази, про які ми вже знаємо, навіть не заглядаючи в матеріали справи, які так чемно презентував прокурор.

Непрямі докази 💿

Перше —  я назву цей розділ “непрямими доказами” — це рух зловмисників. 

Google i Facebook  підтверджують, що пан Антоненко 19.07.2016 прибув додому на вул. Старовокзальну 7В о 21:10:58 і знаходився там до 11:15:23 наступного дня.

До 0:55 він використовував свій телефон у мережі  Facebook. Зранку о 7:23 спілкувався з другом.

Він міг встигнути з 0:55 до 2:15 ранку прибути зі Старовокзальної в район О.Гончара, однак яким чином при цьому він не потрапив в поле зору жодної відеокамери? Як він повернувся на Старовокзальну? На ці питання обвинувачення відповіді не дає.

Ми покажемо, що Андрій Антоненко приблизно о 21 годині прибув до себе додому, на вулицю Старовокзальна 7В, і знаходився там, використовуючи свій смартфон. Це підтверджується даними трекінгу Google, Facebook і показаннями осіб, з якими він спілкувався смартфоном (тобто спілкувався саме він, а не інші особи). Телефон був в мережі WiFi і не вимикався. Остання активність зафіксована о 0 годин 55 хвилин 20 липня 2016 року. В цей проміжок часу невідома особа вже лазила під машиною Олени Притули, що вибухне наступного ранку.

Ми також покажемо, і це підтверджує поліція що зранку о 7:23 пан Антоненко вже спілкується телефоном зі свідком, а телефон знаходиться на вул. Старовокзальній – і це у тому числі підтверджує сторона обвинувачення.

Ми не кажемо, що це пряме алібі, однак ці обставини змусять суд поставити питання перед прокурором: Яким чином Антоненко не маючи підземного тонеля, гелікоптера, телепорта, килима-літака, ступи, мітли, шапки-невидимки тощо міг переміститися між першою та другою годинами ночі з вулиці Старовокзальної в район вулиці Олеся Гончара і повернутися назад на Старовокзальну, не потрапивши при цьому в об’єктив жодної з камер відеоспостереження? При тому, що злочинці “засвітилися” принаймні на 12 камерах

Ми покажемо вам, що зранку, 20 липня о 7:24 пан Антоненко спілкувався зі своїм другом, який також буде допитаний, я сподіваюсь, в цьому провадженні, як свідок. І зверніть увагу, Ваша честь, я казав що останнє спілкування ввечері відбулося о 0:55, коли ми вже знаємо точно що о 0:22 невідома особа вчиняла невідомі маніпуляції з автомобілем Олени Притули, на якому загиблий Павло Шеремет того ранку виїде на роботу та, на жаль, загине.

Зріст та зовнішність 💿

Прямі докази — зріст та зовнішність.

Другий момент, це вже про прямі і основні докази, на які ми посилаємось. Це відео демонструє як проводилися експертизи зросту зловмисників. Воно взяте з матеріалів експертиз 2016 року, і ніяк не редагувалося. Ми його лише троки прискорили і накреслили умовні лінії. І умовне позначення в лівій стороні екрану. Експерт, керівник відділу головної експертної установи МВС,  теж використовував подібні умовні лінії, але на стоп-кадрах. На цьому відео зображений поліцейський статист. Будь-ласка зверніть увагу на дату: 3 серпня 2016 року, ще 2 тижні не пройшло з моменту вбивства, усі статичні предмети на стоп-кадрах співпадають, тож ми можемо впевнено казати, що положення камер не змінилось. Статист, тримаючи належним чином повірену нівелірну лінійку, за допомогою уровня виставляє її суворо вертикально. Кожний погляд в камеру — це стоп-кадр і фіксація положення лінійки. Далі ми вже змонтували зображення лінійки на кадрах і з’єднали її риски трьома лініями. Зелена лінія — 160 см, жовта — 170 см і червона — 180 см відповідно.

І ось замість експерта на екрані залишаються умовні лінійки та ці лінії, і на екрані Ви бачите  зображення підозрілих осіб в ніч імовірного закладення вибухівки. Слід звернути увагу на стоп-кадри, коли особа з бородою наступає на червону лінію внизу і ледь-ледь торкається головою, навіть не дотягнувшись, тонкої умовної лінії. І по цій лінії ми бачимо її зріст. І ця  лінія … жовта !!! Сто сімдесят сантиметрів! У взутті!

Ми чітко бачимо три стоп-кадри на одному відео і один стоп-кадр — на іншому — з сусідньої камери на вулиці Липинського. Зараз зачекайте, статист закінчить свою роботу і ми чітко побачимо цей четвертий стоп-кадр. Ми бачимо тих самих осіб, які до речі мають головний убір, взуття, можливо вони сутулі, можливо я не знаю ще якась горбатість є, ми бачимо зріст який фіксується таким саме способом — дивіться стоп-кадр …. 

І на цьому стоп кадрі … теж жовта… особа у взутті і капелюсі ледь-ледь дістає до жовтої лінії. Тож її зріст 170 см у взутті і капелюсі.

Висновок експерта. Том 33 аркуш 16. Це вже результат того ж дослідження покладеного на папір, де ми бачимо, що зріст особи на відео з урахуванням похибки у зв’язку з нечіткістю зображення, знаходженням особи в постійному русі, можливою відмінністю в осанці фігури, наявністю кепки на голові та з невідомою товщиною підошви взуття, що знаходиться на особі. І цей зріст її знаходиться на рівні  170 см. Можливо відхілення +-3%, або +- 5 см.

Наступне відео. Це вже 9 серпня. Інший досвідчений експерт, керівник іншого відділу ДНДЕКЦ МВС України, проводить таку саму експертизу. Ще раз наголошую: це офіційне відео, яке надає сторона обвинувачення і воно є в матеріалах справи і я сподіваюсь воно буде досліджене. І знов таки, як не парадоксально, це є доказом на користь сторони захисту.

Тут ви бачите стоп кадри, зріст особи був зафіксований на рівні 171-173 см, особи з бородою, яку так вперто сторона обвинувачення асоціює з Андрієм Антоненком.  

І знов же такий саме висновок. Том 33 аркуш 31.  172 см +- похибка 5 см 16 мм,

Таким чином враховуючи обидві експертизи, ми бачимо, що діапазон в я кому вони перетинаються, знаходиться на рівні 166,84 см. Це мінімальна межа, і максимальна 175 см. За великим рахунком, слід брати такий діапазон зросту, щоб він не суперечив жодній з двох експертиз. Інакше буде порушено презумпцію невинуватості. Якщо зріст особи не попаде хоча б в один з двох інтервалів — це вже має трактуватись на користь захисту.

Тож маємо  166,84 —  175 см зріст підозрілої особи з бородою. Саме таку особу з такою визначальною ознакою слід шукати як вбивцю Павла Шеремета.

Який же зріст нашого підзахисного? Чи потрапляє він в цей діапазон?

До вашої уваги висновок габітоскопічної експертизи, яка була проведена за клопотанням сторони захисту наприкінці лютого 2020 року, після числених скарг і вимог до органу досудового розслідування.

Том 36 аркуш 78. Довжина тіла (зріст) 179,6-179,7 см.

Тобто зріст пана Антоненка без взуття дорівнює 180 см як і зазначено в його військовому квитку, який ми представили ще в грудні минулого року. 

Таким чином зріст пана Антоненко знаходиться поза межами визначеного експертами діапазону.

Це однозначно не та особа.

Зріст Антоненка відрізняється від зросту зловмисника настільки суттєво і в такий бік, що це повністю спростовує усю конструкцію обвинувачення.

Обвинувачення може казати, що зріст особи на відео трішки викривлений через його природню осанку  під час ходи, сутулість якусь, але не можна сказати що пан Антоненко за ці роки підріс на 10 см. Чи міг Злочинець ходити на ходулях, щоб здаватися вищим? Міг! Але він не міг підрізати собі ноги, щоб маючи зріст 180 см, здаватися на 10 см коротше! Експерти чітко зазначили, що осанка і хода можуть впливати на зріст лише у визначених межах — 3%.  

В ході судового розгляду ми продемонструємо, використовуючи виключно дані матеріалів обвинувачення, що Антоненко не може бути особою на відео, поза допустимим рівнем похибки. 

За умови максимальної похибки, якщо злочинець був босий і неймовірно сутулий, його антропометричний зріст у розпрямленому стані ні за яких обставин не може перевищувати 177,2 см. 

ЧОМУ? 

Що таке “поза межами допустимої похибки”?
Прокурор в своїй промові цинічно заявив “всього-навсього 2 см”, навіть забувши правила заокруглення – насправді 3 см. Але це не важливо. Експерти визначили максимальний рівень помилки і саме цей, максимальний рівень перевищено — зріст Антоненка без взуття і кашкета лежить поза межами допустимого діапазону

На малюнку ми бачимо пояснення щодо ступені відхилення від визначеного показника в межах допустимої похибки. 

Наприклад, найбільш ймовірний — середній зріст із відео, який встановили  експерти — це 172 см. 

Цілком можливо, що внаслідок дії випадкових факторів, він буде подекуди відхилятись від середнього значення.  В бік збільшення або ж в бік зменшення

Але такі значення як 175 і 169 см, які лежать вже на межі допустимого інтервалу — значно менш ймовірні, крайні показники — 177 та 167 см — на рівні фантастики, а все що поза межами цього інтервалу слід взагалі відкинути. 

Бачите ми навіть можемо визначити певний відсоток — що таке “на рівні фантастики”.

99,7% визначають, що результат вимірювання лежить в середині інтервалу трьох дисперсій, або як кажуть, трьох сигм.

Згадаємо шкільну програму з математики для 11 класу.

Так зване «правило трьох сигм», яке застосовується в статистиці і усіх точних науках. Воно відомо кожному вченому, який щось міряє.

Це закон ймовірності відхилення від середнього значення. 
Він каже, що ймовірність відхилення від середьного розподіляється за нормальним законом, за такою кривою. 

Це — так звана крива Гауса або Гауса-Лапласа. 

Суть в тому, що ймовірність такого відхилення  з віддаленням від середнього шалено падає за законом 68-95-99,7. На першу третину припадає 68% на першу і другу – 95% усіх випадків, на перші три значення сігма попадає 99,7%. 

В нашому випадку як раз одна сігма це відхилення від середьного на 1%.  На малюнку ми бачимо, що ймовірність відхилення на 4 сігма складає 0,0003%. 

Для чого я все це зазначаю? 

За цим законом відхилення від середнього значення, скажімо на 1 см і відхилення від межі інтервала на 1 см — це зовсім не одне і те ж саме! Якщо відхилення від середини цілком можливе, то на краях відрізку 1 см — це вже аж ніяк не “всього навсього”.

А в цифрах стосовно нашої справи це виглядає так. 

Якщо три-сигма інтервал експерт визначив як 166,1 — 176,1, то ймовірність перевищення межі 176,1 (3 сигма)  хоча б на міліметр — складає 0.15%. Ймовірність перевищення межі 177,8 (4 сигма) — 0, 0003%. А пан прокурор пропонує нам повірити у відхилення в 5 сигма! Це приблизно 1 шанс на 4 мільйона!

Зупинюсь. Можливо, комусь це може здаватися високими матеріями.

Якщо складно це зрозуміти то давайте такую аналогію проведу, друг мені підсказав, з холодильником. Уявіть собі холодильник, який викрали —  ми знаємо модель холодильнику, проводиться слідчий експеримент, цей холодильник ми намагаємося пронести через двері ліфту або вхідні двері давайте на ліфті зупинимось. І він не пролазе, не пролазе всього навсього блядь на 2 см, прокурор каже це всього 2 см , але яка різниця скільки то сантиметрів,  якщо холодильник не пролізає, так само і Антоненко не пролізає у визначений експертами діапазон, так само холодильник не їхав тим ліфтом, як і Антоненко не йшов тією вулицею. Вночі 20 липня 2016 року…. 

Портретна і психологічна експертиза 💿

Портретна експертиза Андрія не впізнала. Це слайд з презентації МВС

Незважаючи на маніпуляції, про які вже казав колега, незважаючи на те, як намагалися викликати когнітивне упередження, показуючи фото кілера і підписуючи його іменем пана Антоненка, щоб будь-яка інша теорія вже на думку не спадала. Тож, показали вам слайд з вбивцею, підписали “Антоненко” а у висновку насправді “не знаємо хто це”.

Психологічна хода. 

Або психологічна невербальна поведінка. Ми не знаємо що це таке, але в матеріалах провадження є психологічне дослідження, за яким наші експерти, теоретики  чи практики, винайшли спосіб ідентифікувати особу за “психологічними ознаками ходи”, “маркерами невербальної поведінки”, дуже складна концепція, я трошки згодом розберу.

Зараз зверну увагу лише на те, що в наукових джерелах ані у Вікіпедії, ані в інших пошукових системах ви ніколи не знайдете такого словосполучення “невербальна поведінка“. Це грубий професійний жаргон, само по собі словосполучення абсурдне, є лише термін “невербальна комунікація” — те, як ми передаємо інформацію без допомоги мови.

Але нещодавно автор цієї експертизи пан Юрій Ірхін (ми вже його згадували сьогодні) , заявив таке

Трошки запізно пан Ірхін вирішив дати таке інтерв’ю, він би міг дати його раніше слідчому Подоляку, тоді ми б з вами тут можливо і не зустрілись.

Усі без виключення вчені, до яких ми звертались, зазначають, що пан Ірхін в своїх дослідженнях зловживає термінами, які виглядають по-науковому, але яких ви не знайдете в жодній науковій роботі або статті. Жодною мовою. 

Починаючи з терміну “невербальна поведінка” і далі:

  • просторово-часові структури зовнішнього вигляду
    психолого-функціональні ознаки 
  • конституційна тілобудова (вершково-масло масляне)
  • діагностично-значимі маркери ознак (маркери ознак — це взагалі безумство якесь, як “фекальне лайно”)
  • психолого-функціональні ознаки конституційної тілобудови (комбінація маячні)
  • кінематичні та динамічні особливості (чим цікаво вони відрізняються? психологи знають різницю?)
  • діагностично-значимі маркери особливостей (знову діагностично-значимі маркери, загугліть – не знайдете)

Послухайте цю ахінею, на підставі якої людей кинули за грати: 

– Рухова моторика
– Конгруентність окремих функціональних індивідуальних кінематичних та динамічних особливостей рухової моторики та індивідуально- психологічних зовнішньоповедінкових ознак особи №1 та особи №2

Щоб ви розуміли, термін “конгруентність” в психології має зовсім інше значення. Узгодженість інформації, несуперечність її мовлення, уявлень, переконань між собою; в ширшому сенсі — цілісність, самоузгодженість особистості взагалі. Щирість.  Цей же діяч вживає термін “конгруентність” замість “однаковість”, щоб створити перед вами уяву про недосяжність його рівня знань для вашого пересічного мозку.  Ви можете подумати, що цей або усі інші наукові терміни занадто для вас складні, і що вам просто не осягнути вершин або глибин думки цього самозваного вченого. Але, як з’ясовується, ці терміни невідомі науці взагалі. Виявляється  пан Ірхін вигадав їх сам!

“Рухова моторика”, “просторово-часові структури”, “конгруентність особливостей маркерів ознак”, багато чого цей “біхевіорист” понаписував… я б це назвав “психологічним портретом ніг і рук”.  А в підсумку — “пряма спина”, “ведмежа хода”, “розхитує руками”. 

Психологічний портрет ніг і рук, який намалювали вам українські так звані “експерти” також ніде в світі не може ідентифікувати особу. Мій колега Тарас Безпалий, вже казав на минулому засіданні, що цих експертів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за проведення дослідження за відсутності методик, за те що відсутнє будь яке наукове обґрунтування висновків психологів, тих, які винайшли спосіб ідентифікувати, знайшовши психологію в ході людини.

Криміналістичний аналіз ходи Айвона Бірча 💿

Те, про що згадував пан Ірхін в інтерв’ю, яке ви дивились на відео, про ідентифікаційну частину — це основний і єдиний доказ сторони обвинувачення —  так званий криміналістичний аналіз ходи Айвона Бірча.

Британський експерт, Айвон Бірч був залучений з порушенням процедури і його послуги оплачувались у незаконний і непрозорий спосіб. Немає жодних підстав стверджувати, що вони оплачувались КНДІСЕ з Державного бюджету відповідно до ст.5 і 23 Закону України “Про судову експертизу” . Витрати на оплату його послуг не зазначені в обвинувальному акті. Вони також відсутні на прозорро. Це виключає його участь не лише з формальної точки зору, але й також тому, що це викликає сумніви в неупередженості.

Айвон Бірч  підписав український текст, не знаючи української мови. Його висновок не відповідає стандартам за ступенем впевненості. Він не міг вжити слово “достаній” доказ, воно просто відсутнє в британських інструкціях.

Айвон Бірч, працюючи видалено,  отримував відео і інструкції у позапроцесуальний спосіб. 

Як це вплинуло на результат? 

По-перше, у нас є сумніви в еталонних відео. 

По-друге,  Бірч, не маючи уяви про зміст постанов слідчого, отримував інформацію і документи у такого собі Максима Рибачука, процесуальний статус якого не відомий. 

І що тут такого? Дуже просто – неправильно зазначені поставлені питання. Скоріш за все йому було запропоновано обрати найбільш схожу за ходою особу з замкнутого кола, і про це він сам пише в своєму висновку.

Ми також продемонструємо, що так званий британський криміналістичний аналіз ходи не застосовується як основний доказ. Ми вже ознайомлювали Вас з повідомленням Скотланд-Ярда про це. 

Афера Шеремета. Скотланд Ярд спростовує фантазії очільників МВС і КНДІСЕ. Документ

Хочу наголосити, що хоча ми взагалі не вважаємо поважного пана Бірча належним експертом у справі, адже його залучення не відбулося відповідно до закону, його робота оплачувалась не з Державного бюджету, як вимагає закон, а з непрозорих джерел, ми все ж таки подивимось на його висновки (том 33 аркуш 53 та аркуш 97)  і побачимо такі слова.

Подальший розгляд ролі та доказового значення криміналістичного аналізу ходи представлено в підручнику для судів, опублікованому Королівським товариством і Королівським товариством Единбурга, 2017….

Давайте ознайомимось трошки, зовсім поверхнево з цим підручником. На сторінці 6 ми з подивом побачимо таке:

  • немає жодних доказів, що хода є унікальною
  • немає надійної бази даних
  • немає опублікованих та перевірених рівнів помилок
  • не опубліковані дослідження методом чорної скриньки надійності та повторюваності аналізів. (я потім поясню що таке метод  чорної скриньки)

єдине таке дослідження , яке наближається до цієї конструкції, було проведено в 2013 році коли 7 досвідчених спеціалістів з ходи, з наперед відомими результатом хто зображений на відео , їм поставили задачу, хто є хто, хто зображений на відео, і методом, скоріш за все, випадковості вони вгадували. 

І рівень помилок склав 29%.

Коефіцієнт невдач 29%, тобто ймовірність того, що пан Бірч помилився, за найбільш оптимістичними підрахунками це як мінінмум 29%

Саме це є ціною поваги до людини, її життя, свободи, честі та гідності, недоторканості та безпеки.

Нерелевантніть МОН-50 💿

Нерелевантність, тобто неналежність корпусу міни МОН-50.
На жаль, ми маємо спростовувати ці жахливі фантазії, які там і сям лунають в промовах посадових осіб.

Антоненко за обвинувальним актом не ставиться виготовлення вибухівки. Тож давайте подумаємо до чого той корпус від міни МОН-50, якому так багато уваги приділяють міністри,  прокурор, слідчі, про що зазначав  колега під час попереднього виступу. 

Насправді цей предмет, жодним чином не має відношення до вказаного кримінального правопорушення, 

ця цитата з обвинувального акту повторюється 6 разів не встановлені особи протягом 2016 року незаконно виготовляли саморобний пристрій який в подальшому в той же період передали виконавцям вчинення злочину Кузьменко та Антоненко”, 6 разів це повторюється в обвинувальному акті. Питання, на яке я не зміг надати відповідь під час судового розгляду: якщо невідомі особи виготовили саморобний вибуховий пристрій, виходить вони після цього виготовлення корпус від міни МОН-50 віддали Антоненку, та казали “притримай в себе” або “забери як сувенір”. Що це за нонсенс? 

Тут Антоненко протягом 2016, 2017, 2018, 2019 років притримує корпус від тієї так званої “монки”. Ми бачимо 10 січня 2017 року, він виставляв відкрито її фото в соцмережах. 

Ми бачимо дату 10 січня 2017 року. Він фотографувався з нею для фотоматеріалів, які потрібні для його роботи. Ми бачимо цей корпус від міни, з намальованим на ньому “смайликом”. 

Невже ця настільки вибухо-злочинно-законспіровано-…, я не знаю ще яке угрупування, такий важливий доказ як корпус від міни могла зберігати на самому видному місті. 

Ваша честь тут питань бути не повинно. 

Мій колега перед цим довго і слушно пояснював, що єдине, що може пов’язувати злочин з мінами МОН-50, це ролики і втулка. Корпус міни МОН-50 Антоненка, містить всі ці елементи в повному комплекті, ми бачили відео на якому під час вилучення цього корпусу, спеціаліст вибухотехнік сказав, що всі ці предмети є, він казав поражаючи частини є на місці. Вони не можуть знаходитись в квартирі Антоненка і на місці злочину або в кімнаті для зберігання речових доказів одночасно. 

І тут в цьому місці ви можете вигукнути: якщо ця коробка не має відношення до злочину навіщо ж тоді її було ховати!? І будете абсолютно мати рацію! Бо усі роліки і втулки на місці і тому цей предмет не стосується вбивства Павла Шеремета. А хто ж про це міг знати? Або особа, дотична до розслідування або справжній вбивця! 

Справжній вбивця знав конструкцію вибухового пристрою і через це не став би нічого ховати, адже в його порожній коробці наявні всі осколки і втулки! А Антоненко не знав! Він, будучи раптово безпідставно обвинувачений в особливо тяжкому злочині, не маючи жодної уяви про те, чим вбили Павла Шеремета, почав панікувати, приховуючи те, що на його думку могло скомпрометувати. Саме тому, що гадки не мав що може послідувати за цим!

Свідок Олександр Положинський розказав обставини набуття Андрієм цього злощасного корпусу.

Ви також бачили  відео з його протоколу допиту слідчим, де він давав такі ж самі показання під присягою на досудовому розслідуванні та слідчому судді під час розгляду питання про продовження строку дії запобіжного заходу. 

В ході судового розгляду будуть допитані два свідки, які нададуть пояснення щодо обставин набуття паном Антоненком цього предмета, зокрема з чиїх рук він його отримав і що отримав він його у вихолощеному стані. 

Ми також покажемо, що більшість доказів, так як їх представило обвинувачення, є недопустимими.

Це як і обшуки без ухвали слідчого судді – з цього приводу ми подавали відповідне клопотання на підготовчому засіданні – так і “прослушка” і “наружка” без судових дозволів. Оскільки ми не добились від прокурора цих ухвал по НСРД, немає підстав вважати, що відповідні докази отримані законно.

Зокрема, ми вже сьогодні маємо усі підстави стверджувати, що ряд доказів спотворений, причому деякі – умисно.

5. Підсумок 💿

Нам поки що багато чого незрозуміло в цій справі. А саме не до кінця зрозумілі мотиви фальсифікації і механізми спотворення істини. Однак це не тому, що ми не намагались дізнатися, а тому, що сторона обвинувачення постійно поводиться як спійманий шулер. Ми не до кінця знаємо, коли і як цей шулер підтасував колоду.

Але на сьогоднішній день ми твердо переконані в невинуватості усіх трьох обвинувачених.

Тож підсумок.

Брати Гадюкіни, підсумували, що “Історія ходить по колу, а ми за нею…”

Світ стає свідком не першого випадку, коли людина зазнає хибного обвинувачення.

Понад сто років тому молодий офіцер французької армії був несправедливо звинувачений у зраді. Намагання очистити своє ім’я, відоме історії як “справа Дрейфуса”, розділило французьке суспільство і пролунало на весь світ. 

Та справа, як і ця, мала важливе значення для історії і репутації правосуддя в країні.

Справа Дрейфуса” – приклад того, як влада обрушила всі свої сили для дискредитації обвинуваченого за відсутності будь-яких прямих доказів його вини.

Ми можемо звернутися до цієї історії як до ілюстрації того, як справедливість, під тиском суспільства, може, нарешті, перемогти. 

На диво, купа збігів між справою Дрейфуса і цією. 

Пан Антоненко та інші обвинуваченні були звинувачені у вчиненні цього злочину першими особами держави. Це виключний випадок в історії України і цікаве чому це відбулось?

Ті події розгортались на фоні триваючої суперечки між Францією і Пруссією, яка в 1870 році окупувала Ельзас і Мозе́ль.

К 1894 року армія оговталась від поразки. Її керівники намагались створити культ в країні, при цьому зневажаючи саму республіку. Військові, більшість з керівництва яких були прихильниками монархізму, робили все, щоб не втратити владу і не допустити реформування армії. У зв’язку з вимогами з боку суспільства до кардинальних реформ, боротьби з монархізмом, армія шукала щось, що мало б підняти впевненість в її ефективності в очах людей, піднести націоналістичні настрої.

В 1894 році Міністра оборони Франції Огюста Мерсьє звинувачували в бездіяльності, що підпорядковані йому структури працювали неефективно. “Міністр, якого ніколи немає в офісі”.

 

Влітку того року контррозвідка знайшла повідомлення німцям, яке в майбутньому стане відомим як “бордерО”. 

Генерал Мерсьє вирішив, що “якщо злочинця знайдуть, заарештують і засудять, це буде політично вигідно”. Крім того, це “закриє рота крайнім правим і пресі”. 

Було підібрано особу винного. Ним став капітан артилерії Альфред Дрейфус, єврей, уродженець Ельзасу,який був окупований німцями, дуже легко було показати його зв’язок з ними. Фактично, проти Дрейфуса на початку грала його репутація як холодного і замкнутого або навіть пихатого персонажу, а також його цікавість.

Певні риси характеру, одні помилкові, інші природні, зробили звинувачення правдоподібними, перетворивши найпоширеніші дії повсякденного життя на доказ шпигунства. 

Щоб засудити капітана, потрібно було порівняти написи на “бордеро” з його почерком.

В розпорядженні Генерального штабу не було нікого компетентного в аналізі писемності. І тут на сцену виходить Майор дю Паті де Клам. Він вважав себе фахівцем з графології. Порівнявши бордеро з листами капітана він зробив однозначний висновок про схожість написів, а відтак категорично ствердив, що Дрейфус є автором бордеро. Цей висновок він відобразив у звіті.

Паралельно були залучені інші фахівці, які такий однозначний висновок зробити відмовились, бо вважали, що в бордеро та почерку капітана забагато відмінностей. 

Розчарований Міністр оборони Франції Огюст Мерсьє звернувся до Альфонса Бертільйона, винахідника системи бертильйонажу – системи ідентифікації осіб за їх антропометричними даними, але який не був експертом з почерку.

7 жовтня 1894 року, переконавшись, хто винен лише на підставі сумнівних знань про почерк альфонса бертільйона, міністр мерсьє прийняв рішення про винуватість Дрейфуса.

13 жовтня 1894 року Дрейфуса заарештовано. 

19 грудня 1894 року почався суд. 

Альфонс Бертільон, який не був фахівцем у галузі почерку, був представлений вченим першої важливості.

Під час судового розгляду він просунув теорію “автофальшивості” і звинуватив Дрейфуса в імітації власного почерку.

Підставою для обвинувачення і арешту Дрейфуса став висновок про схожість його почерку з почерком в бордеро, зроблений особою, яка не була фахівцем в цьому питанні. Підставою для обвинувачення і арешту Антоненка став висновок про схожість його ходи з особою з місця злочину, хоча такий метод не є науково обґрунтованим.

В подальшому Еміль Золя напише в своєму листі, який став відомим на весь світ, про учасників цієї справи таке: «Яка безодня недоумкуватих витівок, дурості і маячних вигадок! Низькопробні поліцейські прийоми, манери інквізиторів і гнобителів, самоуправство жменьки чинів, нахабно зневажають чоботищами волю народу, по-блюзнірському і брехливо посилаються на вищі інтереси держави, щоб змусити замовкнути голоси, що вимагають істини і правосуддя!».

Майор Бессон д’Ормешевиль в обвинувальному акті приділив більшу увагу “особі” обвинуваченого (де пліткували о звичках Дрейфуса, його любові до азартних ігор, знання німецької та прекрасну пам’ять), тоді коли “матеріальна” частина взагалі не була описана:

“Відсутність доказів – це доказ вини, адже Дрейфус все приховав!”.
22 грудня 1894 р. Дрейфус був визнаний винним на підставі експертизи та свідченнь людини, яка навіть експертом у відповідній галузі не була, і підданий найжорсткішому покаранню – розжалуванню та постійній депортації.

В серпні 1896 року, Жорж Пікар встановив, що Дрейфус не був шпигуном. Справжнім злочинцем був Фердінанд Естергазі, який в подальшому навіть зізнався в цьому.

Керівники Армії довго не визнавали своєї помилки. Після скасування обвинувального вироку в червні 1899 року, 9 вересня того ж року Дрейфуса повторно визнано винним та засуджено на 10 років. Тільки 12 липня 1906 року Дрейфус був повністю виправданий.


Протягом всієї цієї історії, Дрейфуса намагалась виставити негідником, злочинцем. Все це робилось для створення негативного образу в очах суспільства і правдоподібності звинувачень. Як і стосовно Дрейфуса, так стосовно Андрія, правда в тому, що він не мав і не має відношення  відношення до всього того негативу, який оголошувався про нього на презентаціях МВС.

Як би Андрій не старався створити образ “Конана”, “варвара”, “людожера”, “бойовика”,  він є музикантом, веселим і добрим хлопцем, чудовим другом, сином, батьком і чоловіком.

Якби слідчих не зупинила невідома сила в якийсь момент, ми б з Вами побачили доказ того, що Андрій в дитинстві жив в Бразилії і може легко втекти з України. 

Чи були в історії України приклади, коли поліція так завзято висвітлювала обставини розслідування злочину, знімало цілі многосерійні фільми, проводила брифінги за участі купи політиків? Єдина можлива відповідь на це питання – це все вистава!  Як і сто років тому один міністр вирішив, що “якщо злочинця знайдуть, заарештують і засудять, це буде політично вигідно”.

Завершальне слово 💿

Коли Ви думаєте про поліцію, що Ви собі уявляєте? Яка новина у вас перед очима? 


Чи можемо ми припустити, хоча б для себе, не в голос, що справжні організатори цього злочину мають вплив на поліцію і могли умисно направити слідство на хибний шлях обвинувачення непричетних осіб? Безумовно!

В ХОДІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ МИ ЗМУСИМО ВАС СТАВИТИ СОБІ ТАКІ ПИТАННЯ: 

  • Чи бачив хто-небудь Антоненка на місці злочину? НІ
  • Чи є свідки, які бачили, як він направлявся туди або повертався назад або як він готувався до злочину? НІ
  • Чи є свідки, які чули, що він згадував про цей злочин? НІ
  • Чи були знайдені де-небудь днк, відбитки пальців, сліди ніг або рук обвинувачених? НІ
  • Чи є на одязі сліди вибухівки? чи знайдені предмети виготовлення? чи знайдені які-небудь інструкції, фото жертви чи її автомобіля? НІ НІ НІ
  • Чи виявили численні прослуховування і підсадні «ка́чки»  в камерах  хоч який-небудь натяк на причетність? НІ
  • Чи є будь-які підстави вважати, що обвинувачені ненавиділи павла шеремета чи хоча б знали хто він? НІ
  • Чи знали обвинувачені станом на літо 2016 один одного? НІ
  • Чи знайдене серед їхніх  речей, гаджетів, записок хоч якесь спілкування  з третіми особами, які нібито все організували? НІ
  • Чи був хоч хтось з них пов’язаний з екстремістами, злочинними організаціями  або спецслужбами? НІ

А ЩО Ж Є?

Є експертиза ходи і психологічна експертиза ходи. Автор експертизи ходи Бірч каже, що помилка 29%, тобто кожний третій висновок хибний. Бірч підписав цю експертизу не знаючи української мови. А наші так звані експерти притягнуті до відповідальності за порушення інструкції про оформлення експертиз. І річ не у формальностях, річ в тім, що вони самоправно назвали ходу психологією, і діяли нікому не відомим авторським методом, не маючи жодної наукової роботи в цій галузі.

Все це буде для вас очевидним, коли обвинувачення представлятиме свої так звані докази. Коли ви подивитесь і вивчите їх, як вивчила сторона захисту. Я більше не буду їх коментувати. Бо їх нема.

І останнє. Ліричний відступ, про що ми не маємо забувати? Про те що ця справа не тільки про прізвища осіб, яких захист озвучує, або тих, що сидять на лаві, це ще й справа про тих, хто покриває справжнього вбивцю. І сторона обвинувачення, умисно чи внаслідок недбалості, цим займається. Не треба дати це їм зробити .  

Іменем загиблого Павла Григоровича Шеремета



Читайте також: 

Справа Антоненка та ін. Список свідків обвинувачення та їх показань

Британський експерт оприлюднив відкритий лист Авакову: Антоненка слід відпустити.

Промова адвоката Андрія Антоненка Станіслава Кулика

1 коментар до “Промова адвоката Андрія Антоненка Дмитра Кругового”
Напишіть відгук