Ірина Шрамко, адвокатка, партнерка SENSE, голова Комітету ААУ з питань правового регулювання цифрового контенту та креативної економіки.
Тема криміналізації дорослого цифрового контенту в Україні вже давно вийшла за межі дискусії про “мораль”. Це питання податків, цифрової економіки, фінансового моніторингу, правової визначеності та ефективності роботи правоохоронної системи.
Останніми місяцями ми системно писали про цю проблему: від податкових ризиків для кріейторів OnlyFans до кримінальних проваджень за статтею 301 ККУ та корупційних ризиків, які виникають там, де ринок існує, але залишається в тіні.
Тепер у Верховній Раді зареєстровано новий законопроєкт №15294, який пропонує змінити підхід до кримінальної відповідальності за порнографічний контент.
У Верховній Раді зареєстровано новий законопроєкт №15294, який пропонує змінити підхід до кримінальної відповідальності за порнографічний контент.
Концепція законопроєкту полягає в диференціації підходів до кримінальної відповідальності: декриміналізація добровільного контенту між повнолітніми при одночасному посиленні протекції інтересів неповнолітніх та захисту від неправомірного поширення матеріалів.
Тобто йдеться не про “легалізацію всього”, а про спробу провести межу між:
- добровільним дорослим контентом, який не повинен автоматично тягнути кримінальне переслідування;
- реальними злочинами – дитячою порнографією, залученням неповнолітніх, примусом, розповсюдженням без згоди особи, експлуатацією та сутенерством щодо дітей.
Що змінюється у статті 301 ККУ
Найважливіша зміна – нова редакція статті 301 Кримінального кодексу України.
Зараз стаття 301 ККУ фактично криміналізує ввезення, виготовлення, зберігання, перевезення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, зокрема й тоді, коли йдеться про повнолітніх осіб і добровільний контент.
Законопроєкт пропонує змінити цю логіку.
У новій редакції кримінальна відповідальність за статтею 301 ККУ залишатиметься за:
- збут або розповсюдження порнографічних матеріалів неповнолітній особі;
- виготовлення, зберігання, перевезення або переміщення таких матеріалів з метою збуту чи розповсюдження неповнолітній особі;
- збут або розповсюдження порнографічних матеріалів малолітній особі;
- виготовлення, збут або розповсюдження порнографічних матеріалів без згоди особи, яка на них зображена;
- примушування повнолітньої особи до участі у створенні порнографічних матеріалів;
- вчинення цих дій повторно, групою осіб або з отриманням доходу у великому розмірі.
Фундаментальна концепція змін полягає в наступному: добровільний дорослий контент між повнолітніми особами має бути виведений із кримінальної площини, але захист дітей, згода учасників і заборона примусу залишаються центральними запобіжниками.
Що саме декриміналізується
Пояснювальна записка прямо зазначає, що законопроєкт має на меті декриміналізувати ввезення, зберігання, перевезення, виготовлення, пересилання, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів повнолітнім особам.
Це важливий акцент.
Йдеться не про скасування відповідальності за дитячу порнографію, експлуатацію чи примус. Навпаки – за такі діяння відповідальність посилюється.
Йдеться про те, що повнолітні особи, які добровільно створюють або поширюють дорослий контент для повнолітньої аудиторії, не повинні автоматично потрапляти в зону кримінального переслідування лише через сам факт існування такого контенту.
Зазначена ситуація протягом тривалого часу була дестабілізуючим фактором для функціонування моделей, кріейторів, платформ, а також стабільності фінансово-податкової інфраструктури.
Держава фактично очікує, що доходи від цифрових платформ будуть декларуватися і оподатковуватися, але при цьому залишає для частини таких доходів кримінально-правовий ризик. Дана правова конструкція є незбалансованою: неможливо одночасно вимагати безумовної податкової прозорості й зберігати джерело доходу в зоні кримінальної невизначеності.
Захист дітей: відповідальність посилюється
Другий великий блок законопроєкту – посилення відповідальності за злочини проти дітей.
Законопроєкт пропонує підвищити санкції за діяння, пов’язані з дитячою порнографією, зокрема:
- умисне одержання доступу до дитячої порнографії;
- придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи переміщення дитячої порнографії;
- виготовлення, збут і розповсюдження дитячої порнографії;
- примушування неповнолітньої або малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії.
Також законопроєкт окремо посилює відповідальність за проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітніх, за втягнення неповнолітніх або малолітніх у такі заходи, а також за створення або утримання місць розпусти і сутенерство у випадках, коли йдеться про дітей.
Це важливий аргумент для публічної дискусії: законопроєкт не послаблює захист дітей, а навпаки робить його жорсткішим.
Контент без згоди: відповідальність залишається
Окремо варто звернути увагу на норму про виготовлення, збут або розповсюдження порнографічних матеріалів без згоди особи, яка на них зображена.
Це фактично охоплює ситуації, коли інтимний або порнографічний контент поширюється без згоди учасника – наприклад, як форма помсти, шантажу або тиску.
Така поведінка не є “дорослим добровільним контентом” і не повинна випадати з кримінально-правового захисту.
Тому законопроєкт залишає відповідальність саме там, де є потерпіла особа, порушення згоди, примус або загроза правам дітей.
Чому це важливо саме зараз
Питання декриміналізації дорослого контенту давно вийшло за межі дискусії про мораль.
Це питання цифрової економіки, податків, фінансового моніторингу, правової визначеності та ефективного використання правоохоронного ресурсу.
Коли повнолітні люди добровільно створюють контент для дорослої аудиторії, отримують за це дохід і потенційно можуть його декларувати, держава має обрати: або будувати зрозумілі правила, або й далі підтримувати сіру зону.
Збереження статус-кво консервує «сіру зону», що створює дисбаланс у податковій звітності, ускладнює діяльність платіжних інституцій та розпорошує ресурси правоохоронної системи, які мають бути спрямовані на виявлення тяжких злочинів.
Недавні публічні дискусії стосовно корупційних ризиків у діяльності правоохоронних органів, пов’язаних із функціонуванням нелегальних студій, лише підтверджують критичну необхідність законодавчого врегулювання. Відсутність правового режиму для цієї сфери призводить не до її зникнення, а до тінізації грошових потоків, що позбавляє державний бюджет значних податкових надходжень.
Декриміналізація і податки: чому ці питання пов’язані
Важливо зазначити, що дискусія щодо законопроєкту №15294 не є ізольованою, а має розглядатися в контексті ширшої реформи системи оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи.
Наступного тижня Верховна Рада також має розглядати законопроєкт №15111-д щодо особливостей оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи. Це законопроєкт, який вводить нову систему адміністрування таких доходів, знижує ставку ПДФО для фізичних осіб, які отримують доходи через платформи, а також передбачає неоподатковуваний ліміт у 2000 євро на рік для продажу фізичними особами особистих або вживаних речей через онлайн-платформи.
Тобто держава одночасно рухається у напрямку прозорого оподаткування цифрової економіки.
І саме тут декриміналізація добровільного дорослого контенту стає не лише питанням кримінального права, а й питанням економічної логіки.
Якщо Україна хоче, щоб кріейтори залишалися в українській податковій юрисдикції, декларували доходи і сплачували податки тут, держава має дати їм мінімальну правову безпеку. Неможливо ефективно адмініструвати податки з цифрових доходів і водночас залишати частину таких доходів у зоні кримінального ризику.
Інакше повнолітні кріейтори, які працюють із дорослим добровільним контентом, будуть шукати юрисдикції, де така діяльність не створює для них ризику кримінального переслідування. У такому випадку Україна втратить не лише податки, а й частину цифрової креативної економіки, яка могла б працювати легально, прозоро і в українському правовому полі.
Тому законопроєкти №15294 і №15111-д варто розглядати разом. Перший прибирає кримінально-правову пастку для добровільного дорослого контенту. Другий створює механізм податкового адміністрування доходів цифрових платформ. Разом вони можуть сформувати більш чесну модель: не карати повнолітніх людей за добровільну цифрову діяльність, а дати їм можливість працювати прозоро і сплачувати податки в Україні.
Що потребує додаткової уваги
Поряд із концептуальною обґрунтованістю ініціативи, законопроєкт потребує фахового доопрацювання.
По-перше, важливо забезпечити чіткість формулювань, щоб декриміналізація добровільного дорослого контенту не залишила простору для довільного тлумачення правоохоронцями.
По-друге, варто уважно перевірити співвідношення нової редакції статті 301 ККУ з податковим, валютним, банківським і фінмоніторинговим регулюванням. Якщо держава декриміналізує таку діяльність, наступним кроком має бути зрозумілий механізм декларування доходів і безпечної роботи з платіжною інфраструктурою.
По-третє, потребує оцінки поріг “доходу у великому розмірі”, який використовується як кваліфікуюча ознака. Для кримінального закону такі критерії мають бути максимально чіткими й не створювати ризику непропорційного посилення відповідальності.
По-четверте, важливо не змішувати дорослий цифровий контент із проституцією, сутенерством, торгівлею людьми або сексуальною експлуатацією. Це різні правові явища, і саме їх розмежування має бути основою будь-якої реформи.
Чому ця тема не нова
Про проблему криміналізації добровільного дорослого контенту ми вже писали раніше.
У матеріалі “Понад 15 000 кримінальних справ і нульовий економічний ефект” йшлося про те, що чинна редакція статті 301 ККУ створює значне навантаження на правоохоронну систему, але не дає державі зрозумілого економічного результату: замість податків, прозорого обліку і правової визначеності ми отримуємо кримінальні провадження, тіньовий ринок і простір для зловживань.
Після повідомлень Офісу Генерального прокурора про корупційну схему в Нацполіції щодо “кришування” так званих порноофісів ми також писали, що заборона не прибирає ринок, а лише переводить кошти з потенційних податків у корупційну ренту.
Саме тому законопроєкт №15294 варто розглядати не як “легалізацію порно”, а як спробу прибрати правову пастку: дорослий добровільний контент має бути виведений із кримінальної площини, а правоохоронний ресурс має концентруватися на реальних злочинах – захисті дітей, боротьбі з примусом, експлуатацією, шантажем і торгівлею людьми.
Попередні матеріали по темі:
“Понад 15 000 кримінальних справ і нульовий економічний ефект”
“Коли заборона працює не на мораль, а на корупцію”
Підсумок: чому це важливо для держави
Законопроєкт №15294 – це вже третя спроба законодавчо вирішити проблему, яка давно існує в українському правовому полі.
Його сильна сторона – у правильному розмежуванні: за реальні злочини, особливо проти дітей, відповідальність має бути жорсткою. Але добровільний дорослий контент між повнолітніми особами не повинен створювати підґрунтя для зловживань дискреційними повноваженнями та корупційних ризиків у правоохоронній діяльності, перетворюючись на інструмент безпідставного кримінально-правового тиску.
Якщо держава хоче, щоб цифрові доходи декларувалися, податки сплачувалися, а правоохоронна система займалася реальними злочинами, декриміналізація добровільного дорослого контенту є не питанням “моральної поступки”, а питанням правової визначеності, економічної логіки і здорового глузду.
Особливо зараз, коли паралельно просувається законопроєкт №15111-д про оподаткування доходів із цифрових платформ. Податкова прозорість і кримінально-правова визначеність мають рухатися разом: неможливо одночасно очікувати від кріейторів сплати податків і залишати для них ризик кримінального переслідування за сам факт створення добровільного дорослого контенту.