Законопроєкт №15294 прийнято в першому читанні: що це означає для креаторів цифрового контенту для дорослих
Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт №15294 щодо змін до Кримінального кодексу України у сфері відповідальності за порнографічний контент. Для ринку цифрового контенту для дорослих це важливий крок, хоча ще не фінальна зміна правил.
Цей законопроєкт уже називали “компромісним” і, на мою думку, саме тому він мав більше шансів пройти перше читання. Його логіка полягає не в тому, щоб ігнорувати ризики індустрії дорослого контенту, а в тому, щоб нарешті розмежувати принципово різні речі: добровільну діяльність повнолітніх осіб і справді небезпечні діяння, пов’язані з дітьми, примусом, шантажем, експлуатацією або поширенням інтимних матеріалів без згоди.
Саме таке розмежування Україні давно потрібне.
У чому проблема чинного регулювання
Чинна редакція статті 301 Кримінального кодексу України залишається надто широкою. На практиці вона дозволяє правоохоронним органам розглядати як потенційно кримінально карану не лише діяльність організованих схем або випадки з реальною шкодою, а й добровільне створення та поширення контенту повнолітніми людьми.
Через це виникла парадоксальна ситуація.
З одного боку, держава очікує від людей, які отримують доходи через цифрові платформи, декларування доходів і сплати податків. З іншого боку, сама ж легалізація таких доходів може створювати для людини кримінально-правові ризики, якщо характер діяльності потенційно потрапляє в поле зору статті 301 КК України.
Тобто людина може не ухилятися від податків, але водночас боятися офіційно назвати джерело доходу. Не тому, що вона не хоче платити. А тому, що сплата податків сама по собі не усуває ризику кримінального провадження.
Для практики це не теоретична проблема. У спорах із податковими органами ми бачимо, що мотив платника не завжди полягає у бажанні “не платити”. Часто йдеться про небажання створити офіційне підтвердження діяльності, яка за чинного кримінального регулювання залишається ризиковою.
Прийняття законопроєкту №15294 у першому читанні означає, що парламент погодився з базовою ідеєю: кримінальна відповідальність має бути зосереджена там, де є реальна суспільна небезпека.
Це передусім випадки, пов’язані з дітьми, примусом, сексуальною експлуатацією, шантажем, поширенням інтимних матеріалів без згоди особи. Саме такі діяння мають бути предметом жорсткої реакції держави.
Натомість добровільна діяльність повнолітніх людей не повинна автоматично ставати предметом кримінального переслідування лише через моральну оцінку суспільства або нечіткість законодавчих формулювань.
Кримінальний закон має бути передбачуваним. Людина повинна розуміти, де проходить межа між приватною поведінкою, підприємницькою діяльністю, порушенням прав іншої особи та кримінально караним діянням. Якщо цієї межі немає або вона надто розмита, виникає простір для тиску, вибіркового застосування закону і корупційних ризиків.
Податки без правової безпеки не працюють
Окрема частина цієї дискусії – податки.
Держава може очікувати податкових надходжень від цифрових платформ. Але для цього правила мають бути послідовними. Неможливо одночасно казати людині: “задекларуй дохід і сплати податки” – і залишати ризик, що сам факт такого декларування потім буде використаний проти неї в кримінальній площині.
Без зміни кримінального регулювання податкова легалізація залишатиметься неповною. Частина людей і далі працюватиме в тіні або обиратиме інші юрисдикції, де така діяльність є юридично зрозумілішою. Це означає втрати для бюджету, складніші податкові спори і менший рівень захисту самих учасників ринку.
Водночас очікувані податкові надходження теж потрібно рахувати коректно. Якщо діяльність буде виведена в легальну площину, частина людей може працювати як ФОПи, частина – на загальній системі, частина – в інших податкових моделях. Від цього залежатиме ставка, база оподаткування, можливість врахування витрат і документальне оформлення.
Тому легалізація не обов’язково означає максимальний податок із кожної гривні обороту. Але вона може означати регулярні, зрозумілі й прогнозовані надходження. І це для держави значно краще, ніж тіньовий ринок, який існує незалежно від формальної заборони.
Що важливо зберегти до другого читання
Перше читання – це ще не прийнятий закон. Попереду підготовка до другого читання, поправки, політичні дискусії та ризик розмити первинну логіку законопроєкту.
На мою думку, принципово важливо зберегти три речі.
- Чітке розмежування добровільної діяльності повнолітніх осіб і діянь, пов’язаних із дітьми, примусом, експлуатацією або поширенням матеріалів без згоди.
- Посилення відповідальності саме там, де є реальна шкода, потерпілі та суспільна небезпека.
- Усунення підстав для кримінального переслідування повнолітніх людей за добровільне створення або поширення контенту для дорослої аудиторії.
Це не про “легалізацію всього”. Це про нормальну юридичну логіку: карати потрібно не за сам факт існування дорослого цифрового контенту, а за примус, експлуатацію, шантаж, порушення приватності та залучення дітей.
Прийняття законопроєкту №15294 у першому читанні – це важливий крок до більш дорослого і чесного регулювання.
Він не вирішує проблему остаточно, але визнає головне: чинна модель створює правову пастку. Людина може хотіти працювати легально, сплачувати податки і діяти прозоро, але водночас залишатися під ризиком кримінального переслідування через застарілу і нечітку конструкцію кримінальної норми.
Якщо держава хоче податкової прозорості, вона має забезпечити правову передбачуваність. Якщо держава хоче захищати людей від експлуатації, вона має карати тих, хто експлуатує, примушує, шантажує або порушує приватність, а не тих повнолітніх осіб, які добровільно обрали певний спосіб заробітку.
Тому перше читання – це хороша новина. Але головна робота ще попереду: важливо, щоб до другого читання законопроєкт не втратив свою базову логіку.
Попередні матеріали по темі:
“OnlyFans”, податки та кримінальна відповідальність: чому проблема не зникає без зміни правил
Законопроєкт №15294: третя спроба декриміналізувати дорослий контент і посилити захист дітей